Нервовий зрив: ознаки, лікування, наслідки

Особливості нервового зриву та стадії його протікання

За своєю суттю нервовий зрив - Це часткова втрата контролю людини над її почуттями та діями, коли воля слабшає і хворий перебуває під сильним впливом стресу, тривоги, занепокоєння. Нервовий зрив провокує тривале перебування може максимального емоційного напруги, у якому він може переключитися щось інше і змушений бути постійно зосередженим. Слід зазначити, що нервовий зрив відіграє важливу і навіть позитивну роль. Дійшовши до верхньої точки напруги, людина мимоволі позбавляється від стресу, що накопичився, що перешкоджає розвитку глибоких психологічних патологій.

Тим не менш, відсутність повного контролю над собою у людини, зниження її працездатності та непередбачуваний розвиток нервового зриву змушують розглядати цю ситуацію як неврологічну та психологічну проблему, яка потребує рішучих заходів. Хворому потрібна консультація лікарів: психотерапевта.

Залежно від схильностей пацієнта та його темпераменту під час нервового зриву можуть спостерігатися як істерики, так і стан пригніченості.

Іноді ці протилежні моделі поведінки чергуються, і спровокувати різку зміну настрою може навіть якийсь незначний подразник.

Людина, яка має нервовий зрив, може замикатися в собі, або навпаки — демонструвати невластиву йому навіюваність. До того ж той, хто страждає від нервового зриву, стає особливо вразливим з емоційно. Як захисна реакція може проявлятися інстинктивна схильність до насильства і агресії. У цьому зміна моделі поведінки – єдиний ознака нервового зриву. Цей патологічний стан позначається на здоров'я.

Ознаки нервового зриву, що загрожують здоров'ю:

• порушення сну;
• головний біль;
• зниження сексуальної активності;
• різка зміна апетиту;
• діарея чи запори;
• швидке виснаження, хронічна втома;
• збій менструального циклу у жінок.

Згодом у хворого може розвиватися тахікардія чи синдром підвищеного кровоносного тиску. Наслідки нервового зриву відбиваються і травній системі.

Лікування нервового зриву та відновлення після нього

Для лікування нервового зриву слід передусім визначити його конкретну причину.

У разі перевтоми на роботі необхідно взяти відпустку і на тиждень вирватися за межі звичного оточення. При цьому хворому бажано відправлятися на відпочинок у місця сприятливої кліматичної зони, оскільки акліматизація – це теж стрес, а при ослабленому організмі це може призвести до виникнення інфекційних захворювань та інших проявів дефіциту акліматизації. У разі, якщо нервовий зрив був спровокований якоюсь подією, необхідно відвернути людину від подальшого занурення у її переживання. Хоча схильний до нервового зриву часто виявляє замкнутість і агресію, підтримка близьких та їх участь у ненав'язливій формі будуть необхідні.

Хоча легкі форми нервового зриву людина може перебороти і самостійно, бажано записатися прийом до лікаря-психотерапевту. Проконсультувавшись із ним, вдасться визначити індивідуальний курс лікування. Курс психотерапевтичної допомоги може бути доповнено медикаментозно. У разі реактивних психозів рекомендується лікування у стаціонарі спеціалізованої клініки. Пацієнтам у такому разі прописують з нейролептики та транквілізатори.

Мета будь-якого курсу лікування — не лише впоратися із симптомами, а й повернути людині вольовий контроль над власним емоційним та фізичним станом.

Важливо також пройти курс лікування систем і органів, які були пошкоджені нервовим зривом. У випадку з частими головними болями варто відвідати лікаря-невролога, щоб той за допомогою діагностичних процедур (наприклад, МРТ) вивчив завдану нервовій системі шкоду і призначив курс терапії, що відновлює. Якщо внаслідок нервового зриву у хворого стали спостерігатися біль у серці, негайно запишіться до кардіологуса метою попередити розвиток небезпечних патологій.

Особливу увагу приділіть і профілактиці нервового зриву: дотримуйтесь здорового способу життя, по можливості виключіть періоди тривалого нервового та емоційного напруження, постарайтеся налагодити соціальні контакти, які допоможуть хоча б частково погасити переживання від тих чи інших складних ситуацій. Важливо також змінювати вид діяльності, займатися активним відпочинком.