Дислалія - причини та ознаки дислалії

Враховуючи причини розладу відтворення голосів, виділяють механічний та функціональний види. Перший утворюється за наявності вад у пристрої артикуляційного апарату. Другий присутній на тлі соціальних факторів чи патологій у корі головного мозку. Такий вид класифікують на моторний та сенсорний.

При моторному руху м'язів губ та язика стають недиференційованими, що призводить до фонетичної аномалії. При сенсорній ускладнюється слуховий поділ акустично подібних фонем, що сприяє змішанню та заміні тонів. Одночасна присутність обох варіантів нездужання є сенсомоторним типом недорікуватості.

З недорозвинення конкретних звучань хвороба буває акустико-фонематичної, артикулярно-фонематичної і артикулярно-фонетичної.

За кількістю порушених тонів захворювання може бути простим та складним.

При анормальності репродукції тонів з однієї категорії артикуляції говорять про мономорфну форму, при пошкодженні з різних категорій — поліморфної.

Причини

В основі етіології механічного типу - органічні видозміни "словесного" пристрою. Серед них у структурі язика та губ визначають: коротку вуздечку, макроглоссію, мікроглоссію та ін. Неправильний прикус, зубні проблеми, вузьке або низьке плоске верхнє небо вважаються пробілами в конституції "словесного" інструменту, які можуть мати вроджену природу або утворюватися внаслідок травм та хвороб.

При функціональній конфігурації наш словесний інструмент, який відповідає за утворення звуків, не змінено. У основі виникнення лежать соціальні чи біологічні джерела. До перших відносять копіювання дітьми орфоепії з помилками, сімейний білінгвізм, нестачу педагогічних занять, до біологічних – загальну фізичну слабкість, мозкову дисфункцію, недорозвинення слуху.

Симптоми

Лексика і граматика при цій патології прогресують з віком: складова структура слова не порушується, словниковий запас досить багатий і розвинений, відмінкові відміни використовуються правильно, зв'язкова мова розвинена на високому рівні.

Також у логопедії визначають фізіологічний різновид аномалії, що пояснюється віковим відгалуженням фонематичного сприйняття чи рухів органів "слова". Такі недоліки зникають у віці близько 5 років.

Хвороба проявляється пропусками, замінами та спотвореннями звучання. Особливо яскраво це виражено за механічного типу. За іншого різновиду відбувається зміна у повторенні однієї чи кількох інтонацій, при механічної – груп подібних по артикуляції акордів.

Діагностика

Діагностичне обстеження полягає в уточненні особливостей перебігу вагітності та пологів у матері, наявних недоліків у малюка, раннього психомоторного та мовного розвитку, перевірці слуху та зору, а також опорно-рухової системи. Далі логопед вивчає композицію та функціональність мовних пристроїв методом зорового огляду та за допомогою аналізу виконання певних вправ.

Діагностика правильного говоріння полягає у контролі над станом вимовляння тональності та визначенні недосконалостей із застосуванням спеціального дидактичного матеріалу. При логопедичному вивченні визначаються витоки відхилення та вивчається стан фонематичного слуху.

Лікування

Фізіатрія патології розробляється з урахуванням трьох стадій роботи: підготовчої, формування початкових здібностей говорити, та розвитку, власне, комунікативних навичок. При механічному вигляді перший етап полягає у подоланні дефектів у відповідних органах. Терапія другого типу потребує поліпшення мовної моторики. Для правильної вимови важлива вироблення спрямованої повітряної струменя, дрібної моторики, відпрацювання відтворення акордів. На етапі формування початкових здібностей орфоепії здійснюється постановка ізольованого звучання, його автоматизація та диференціація. На стадії закріплення корекції розвиваються навички безпомилкової вимови відпрацьованих слів у різних ситуаціях спілкування.

Профілактика

Попередження даної патології засноване на своєчасному виявленні анатомічних дефектів будови органів, які відповідають за мовлення, оточенні малюка правильними зразками для наслідування, всебічному турботі про фізичне формування та здоров'я дитини.