Дисграфія - причини та ознаки дисграфії

За порушеннями певних операцій листа класифікують такі категорії дисграфії:

• Артикулярно-акустична дисграфія, що виникає внаслідок порушення артикуляції, вимови звуків, фонематичного сприйняття.
• Акустична, що виникає при порушеннях фонемного розпізнавання.
• Дисграфія на фоні недорозвинення мовного аналізу та синтезу.

• Аграматична, що виникає при несформованості лексико-граматичної сторони мови.
• Оптична, що виникає внаслідок недорозвинення візуально-просторового сприйняття.

Крім перерахованих вище категорій, в логопедії відзначають змішані форми патології:

• Специфічні порушення письма. Дисграфії: дисфонологічні (фонологічні, паралалічні) та метамовні (що виникають внаслідок порушення мовних функцій). Дизорфографії: морфологічні та синтаксичні.
• Неспецифічні порушення листа. Виявляються за браку педагогічних занять, затримці психічного розвитку, розумової відсталості тощо.

Причини

Процес оволодіння листи тісно пов'язані з рівнем розвитку всіх сторін мовлення, тому головну роль розвитку дисграфії грають органічні і функціональні причини. Також в основі етіології дисграфії лежить недорозвинення або пошкодження головного мозку: патологія вагітності, травми при пологах, менінгіти та енцефаліти, інфекційні та тяжкі соматичні хвороби, що призводять до виснаження нервової системи малюка.

До соціально-психологічної групи факторів, що сприяють появі дисграфії, належать сімейний білінгвізм, нечіткість і неправильність мовлення оточуючих, недостатність мовних контактів, занедбаність розвитку мовлення дитини дорослими, раннє навчання малюка грамоти за його психологічної неготовності. У зоні ризику перебувають діти з усілякими мовними порушеннями, затримки психічного розвитку тощо. У дорослих дисграфія виникає при черепномозкових травмах, інсультах, хірургічних операціях головного мозку.

Симптоми

Дисграфія проявляється типовими і повторюваними помилками у процесі листи, які пов'язані з незнанням правил. Помилки характеризуються усуненням і замінами візуально чи фонетично схожих букв і звуків на письмі, порушенням буквенно-слоговой структури слова, аграматизмами тощо.

Почерк в осіб з цим діагнозом, як правило, нерозбірливий, темп листа повільний, висота і нахил букв змінюються, можуть зісковзувати з рядка і т.д.

При артикулярно-акустичній формі спостерігається невірна вимова, усне мовлення характеризується аналогічними помилками, що виникають на листі.

При акустичній формі порушення в мовленні не спостерігаються, але фонематичне сприйняття недостатньо розвинене. Письмові помилки супроводжуються заміною букв, що відповідають фонетично подібним звукам. З огляду на порушення мовного аналізу виникає розподіл слів склади і речень на слова. Пацієнт може пропускати, повторювати чи переставляти місцями склади та літери, писати непотрібні літери у словах чи не дописувати їх закінчення. Цей вид патології найбільш поширений серед учнів. При граматичну дисграфію спостерігається неправильне відмінювання слів за відмінками, пологами і числами, неправильна послідовність слів та їх пропуски. Даний тип дисграфії виникає на загальному тлі несформованості мови, наприклад, при алалії або дизартрії.

Оптична дисграфія проявляється заміною чи змішуванням графічно схожих букв. Помилки при даній формі виявляються неповним написанням слів або додаванням зайвих елементів до слів, спостерігається дзеркальний пропис букв. Також патологія може часто супроводжуватися немовними проявами: зменшення працездатності, неврологічні розлади, зниження концентрації уваги, проблеми із запам'ятовуванням.

Діагностика

Для визначення органічної етіології дисграфії потрібно осмотрневролога, офтальмолога, отоларинголога. Логопед визначає рівень розвитку мовного апарату. Діагностика писемного мовлення спрямовано поділ дисграфії з елементарним незнанням правопису та виявлення форми патології. Обстеження складається із проведення кількох етапів. Початковий етап полягає у вивченні та аналізі письмових робіт.

Для визначення факторів, що сприяли виникненню патології, ретельно вивчається рівень розвитку дитини, пріоритетна увага наголошується на центральній нервовій системі. Далі вивчається апарат артикуляції, мовна і ручна моторика і т.д. Після детального обстеження розвитку мовлення переходять до вивчення письмової мови. Логопедичний діагноз ставиться з результатів аналізу обстеження промови.

Лікування

Корекція дисграфії розробляється з урахуванням механізмів та форм порушення листа. Загальні методи з корекції патології полягають у відновленні звуковимови та фонематичних процесів, збагаченні словникового запасу та розвитку граматичної частини мови, формуванні зв'язного мовлення.

Розвиток аналітико-синтетичної сфери, слухового та просторового сприйняття, пам'яті та мислення, має значне місце у комплексі логопедичних методик. Набуті навички мовлення фіксуються за допомогою письмових завдань. Пацієнтам з дисграфією може бути призначене медикаментозне та реабілітаційне лікування з основної хвороби: фізіотерапія, курс масажу, лікувальна фізкультура, гідротерапія та ін.

Профілактика

Профілактичні заходи щодо запобігання дисграфії повинні проводитися з перших років життя дитини. Вони полягають у розвитку вищих психічних функцій, які забезпечують повноцінне оволодіння процесами письма та читання, сенсорних функцій, просторових уявлень, графомоторних навичок тощо. Своєчасна терапія порушень мовлення, запобігання фонетичного, фонетико-фонематичного та загального недорозвинення мови, відіграють важливу роль у запобіганні дисграфії.