Шизофренія – причини, ознаки, симптоми, лікування

"Королевою психіатрією" заслужено вважають шизофренію. Від такої хвороби страждає понад 1% всього дорослого населення нашої планети, а це щонайменше 45 мільйонів.

На жаль, до людей, які мають ознаки розщепленого мислення, ставляться з побоюванням, а іноді навіть із непідробним страхом. Насправді все не таке жахливо, як здається на перший погляд. При правильному догляді та якісному лікуванні такі хворі можуть вести відносно нормальний спосіб життя і точно не становлять загрози суспільству.

Загальна інформація про захворювання

Свою назву хвороба одержала від злиття грецьких слів, які означають розщеплення діафрагми. У давнину саме грудна клітка вважалася судиною для душі людини. Термін «шизофренія» у класичному розумінні виник у 1911 році. До сучасної медицини його приніс Ейген Блейлер. До цього патологія звалася «передчасне недоумство».

До групи ризику, зазвичай, потрапляють підлітки. Імовірність появи розщеплення свідомості значно зменшується із віком. Цікавий той факт, що жінки краще піддаються лікуванню і частіше повертаються до нормального життя в суспільстві, ніж чоловіки. Більшість лікарів пов'язують таку тенденцію з особливістю будови головного мозку та підвищеними емоційними навантаженнями у різних статей.

Можливі причини шизофренії

Захворювання розуму дуже складно піддаються діагностиці та дослідженню. Незважаючи на стрімкий розвиток медицини та появу великої кількості спеціальної апаратури, точно виявити джерела патологічного стану поки не вдалося. Багато фахівців стверджують, що основним негативним фактором є генетична схильність.

Теорія спадковості частково підтверджується результатами статистичних тестів. Помічено, що наявність психічної недуги у найближчих родичів збільшує ймовірність виникнення шизофренії у кілька разів (кожний 10-й випадок). Дуже часто розлад виявляється у близнюків. При цьому більшість лікарів сходяться на думці, що для розвитку патології потрібні й інші мотиватори.

Ймовірні джерела розщеплення свідомості:

• дисбаланс мозкової активності (існує недоведена теорія, що збій у роботі нейромедіаторів виникає у період внутрішньоутробного розвитку, але перші прояви такого стану виявляються у підлітковому віці);
• брак спілкування у дитинстві (однієї з можливих причин шизофренії є неправильне виховання та бажання дитини привернути до себе додаткову увагу дорослих);
• шкідливі звички (куріння, зловживання спиртними напоями, наркотики негативно впливають на розум та збільшують ризик захворювання);
• пренатальні фактори (порушення розвитку малюка в утробі матері).

В окрему групу можна винести вплив соціуму. Першим поштовхом до шизофренії нерідко стають стресові ситуації, пов'язані з переїздами, фінансовими проблемами, сильним емоційним перенапругою. Також можливим джерелом передчасного недоумства вчені називають самотність та пов'язану з ним депресію.

Симптоматика та діагностика патологічного стану

На початкових етапах захворювання рідко супроводжується яскраво вираженими проявами. Визначити шизофренію на ранній стадії дуже складно. Перші ознаки зазвичай списують на банальне перезбудження, втому чи вікові зміни характеру. У дітей та підлітків хвороба викликає підвищену дратівливість, замкнутість, агресивність, галюцинації. Найчастіше батьки списують зміни на перехідний період чи бурхливу фантазію.

У дорослих симптоми недуги прийнято розділяти на кілька основних груп:

• негативні прояви (самоізоляція, небажання брати участь у соціальному житті, проблеми з особистою гігієною);
• позитивні ознаки (манія переслідування, голоси в голові, марення, галюцинації);
• настроювальні симптоми (раптова агресія або різкий перепад емоційного стану у бік депресії);
• когнітивні розлади (проблеми в обробці простої інформації, погіршення пам'яті, рухових функцій).

За перших підозр на розщеплення свідомості необхідно звернутися за допомогою до фахівців спеціалізованого медичного закладу. Для підтвердження діагнозу слід пройти психологічні тести та виконати ряд апаратних досліджень. До комплексу тестів зазвичай включають опитування пацієнта та його родичів (близьких людей), моніторинг сну, магнітно-резонансну томографію, сканування судин та артерій мозку, нейрофізіологічні та вірусологічні обстеження.

Терапія передчасного недоумства

Будь-яке лікування базується на придушенні першопричини захворювання. У разі шизофренії виявити джерело патології поки що не вдалося, тому медикаментозний вплив зводиться до усунення негативних симптомів. При гострій фазі недуги терапія повинна проводитися в умовах стаціонару, оскільки хворі не усвідомлюють своєї хвороби, не хочуть стежити за собою та схильні до самогубства.

При хорошій реакції на транквілізатори та психологічний вплив деякі пацієнти можуть лікуватись у домашніх умовах. Звичайно, у таких людей падає працездатність і спостерігаються значні проблеми із соціальною адаптацією, але за правильної підтримки близьких вони швидко повертаються до звичайного життя. За даними статистики, при виявленні шизофренії на ранніх стадіях та адекватному лікуванні понад 40% хворих повністю відновлюють емоційну рівновагу.

Терапевтичний вплив на розум пацієнта з шизофренією можна розділити на такі види, як:

• медикаментозний вплив (застосування нейролептиків, транквілізаторів, коректорів, ноотропів, анксіолітиків, антидепресантів);
• соціальна терапія (групи самодопомоги, активне спілкування з близькими, робота щодо зниження депресивного стану, повернення самоповаги);
• психотерапія (додаткова методика, що прискорює лікування під час використання фармакологічних засобів).

Якщо такі методи впливу не дали потрібного результату, то можливе застосування електросудомної або інсулінокоматозної терапії. При цьому через мозок хворого пропускають електричні імпульси або викликається глікемічна кома шляхом введення великих доз інсуліну.