Застосування та симптоматика штучної коми.

Показання для застосування тривалої аналгезії.

Найчастіше медикаментозна кома застосовується як останній засіб при деяких важких недугах, щоб убезпечити пацієнта від незворотних наслідків для здоров'я. Седація застосовується при:

• набряки мозку;
• черепно-мозкових травмах;
• ураження церебральних судин;
• внутрішніх крововиливах чи кровотечах;
• компресійний вплив.

У деяких випадках занурення в кому застосовують замість загального наркозу щодо невідкладних, тривалих хірургічних операцій.

У стані аналгезії уповільнюється метаболізм тканин та знижується кровотік. При цьому відбувається звуження судин та падіння внутрішньочерепного тиску, що дозволяє уникнути некрозу тканин мозку.

Способи введення в медикаментозну кому.

Індукують комусь тільки у відділеннях реанімації або інтенсивної терапії. Для цього в організм уводиться велика доза спеціальних препаратів. Зазвичай це похідні барбітуратів. Вони мають пригнічуючу дію на нервову систему.

Також такі лікарські речовини знижують поглинання глюкози та кисню, зменшують печінковий кровотік, чутливість до вуглекислого газу.

Симптоматика седативного стану.

Після введення в коматозний стан у хворого спостерігається:

• зупинка роботи шлунково-кишкового тракту;
• різке та значне скорочення пульсу;
• зниження температури тіла;
• відсутність реакцію зовнішні подразники;
• зменшення артеріального тиску та атріовентрикулярної провідності;
• знерухомлення і повне розслаблення всіх груп м'язів.

Через уповільнення дихання, організм недоотримує необхідну дозу повітря. Тому відразу після застосування седації пацієнта підключають до АВЛ (апарату вентиляції легень).

Контроль за станом хворого.

Весь час перебування у комі за хворим ведеться спостереження за допомогою специфічних приладів та апаратури. Усі маніпуляції проводяться лише анестезіологами чи лікарями-реаніматологами. Розрізняють кілька видів моніторингу, які часто виконуються в комплексі.

• Електроенцефалографія. Це спосіб перевірки активності мозку. Вимірювання виробляються високочутливими підсилювачами (електроенцефалограф).
• Фіксація церебральної гемодинаміки. Суть цієї процедури полягає у контролі змін загальномозкового кровообігу. Застосовується локальна лазерна флуометрія.
• Визначення тиску у шлуночках мозку. Для цього встановлюються вертикулярні катетери, які стежать за насиченням киснем венозної крові. Проводиться періодичні аналізи із яремної вени.
• Комп'ютерна, магнітно-резонансна та позитронно-емісійна томографія. Всі ці обстеження застосовуються для підтвердження наявності діяльності організму. Вони дозволяють отримати чіткі знімки внутрішніх органів та відстежити зміни в їх роботі на різних проміжках часу.

Штучна кома – це крайня міра на здоров'я людини. Її використання обумовлюється болісними симптомами та негативними прогнозами для життєдіяльності. У клінічній практиці вважається, що одужання неможливе, якщо пацієнт пробув у вегетативному стані понад півроку.