Цитомегаловірус - причини та ознаки цитомегаловірусу

Виділяють п'ять основних видів цитомегаловірусів, які можуть заражати людину:

• HCMV-1 – викликає у людини оральний герпес.
• HCMV-2 – викликає у людини генітальний герпес.
• HCMV-3;
• HCMV-4 (вірусом Епштейна-Барра). Він не призводить до загибелі лімфоцитів.
• HCMV-5 – вражає людину, поряд з HCMV-1, HCMV-2 та HCMV-4.

Цитомегаловірус може перебувати у двох формах:

• Активною – дана форма характеризується тим, що цитомегаловірус має активність. p align="justify"> Під активністю мається на увазі здатність вірусу провокувати розвиток різних захворювань.
• Неактивною – цією формою відбувається зараження вірусом. У цій формі вірус неактивний і перебуває у латентній стадії.

Згідно з іншою класифікацією цитомегаловірус буває:

• Цитомегаловірус LgG – ця форма вірусу змушує клітини імунної системи до виробництва антитіл LgG.
• Цитомегаловірус IgM – ця форма вірусу змушує клітини імунної системи до виробництва антитіл IgM.

Цитомегаловірус може викликати цитомегаловірусну інфекцію наступних видів:

• Вроджена – зараження вірусом відбувається внутрішньоутробно. Може призводити до викиднів або внутрішньоутробної загибелі плода. А також можливий розвиток жовтяниці, збільшення селезінки та печінки, ураження нервової системи;
• Гостра – зараження вірусом відбувається при незахищеному статевому контакті, а також при переливанні крові.
• Генералізована – зараження вірусом пов'язане із запальними процесами в організмі людини.

Причини

Причини, які сприяють зараженню цитомегаловірусом:

• контакт із зараженою людиною (вірус передається через поцілунки, слину);
• незахищений секс із інфікованим партнером;
• переливання крові;
• при вагітності (вірус має здатність заражати плід шляхом проникнення через плаценту);
• зараження дитини можливе під час пологів;
• зараження можливе через грудне молоко;
• використання заражених засобів особистої гігієни;
• зараження можливе через повітряно-краплинний шлях;
• часті стреси;
• знижений імунітет;
• наявність первинного та вторинного імунодефіцитного стану;
• переохолодження організму;
• вірус має поширення.

Якщо людина заразилася цитомегаловірусом, вона стає носієм цього вірусу протягом усього життя.

Симптоми

При попаданні в організм людини цього вірусу симптоми зараження проявляються не відразу. Для вірусу характерний інкубаційний період, який може тривати до двох місяців. Протягом інкубаційного періоду не виявлятимуться жодні симптоми. Але при переохолодженні організму, а також при сильному стресі може статися швидкий спалах, який супроводжуватиметься проявом відразу кількох симптомів.

Симптоми зараження даним вірусом залежить від реактивності імунної системи людини. При нормальному рівні імунітету вірус існуватиме в організмі, але не завдаватиме ніякого дискомфорту, а людина стане носієм і зможе передавати вірус іншим людям. Такий перебіг діагностується у 90% заражених.

Симптоми залежить від форми вірусу.

Симптоми зараження гострою формою цитомегаловірусу:

• тривалість інфекції до шести тижнів;
• підвищення температури тіла (може відбуватися її значне збільшення);
• озноб;
• загальне нездужання;
• підвищена стомлюваність;
• біль голови;
• симптоми можуть бути аналогічними ГРВІ (кашель, нежить);
• збільшення лімфатичних вузлів;
• збільшення селезінки та печінки;
• м'язові болі;
• шкірний висип (можливо);
• запалення у суглобах (можливо);
• плеврит;
• пневмонія;
• енцефаліт;
• артрит;
• міокардит;
• запалення сечостатевої системи.

Симптоми генералізованої форми цитомегаловірусу:

• ураження очей;
• ураження легень;
• ураження нирок;
• можливий параліч;
• запалення головного мозку (можливе);
• може закінчуватися летальним кінцем.

Зараження цитомегаловірусом дуже небезпечне під час вагітності. Може спричинити вроджену цитомегалію у плода.

Діагностика

При підозрі на інфікування даним вірусом необхідно записатися на прийом до лікаря-інфекціоніста або дерматовенеролога. Також можна проконсультуватися з терапевтом чи педіатром (якщо симптоми з'явилися у дитини). Для діагностики цього вірусу застосовують такі види досліджень:

• посів на культурі клітин;
• виявлення у біологічних рідинах організму вірусу;
• полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР);
• імуноферментний аналіз

Лікування

Для лікування цитомегаловірусу призначають:

• противірусні препарати;
• імуностимулятори;
• загальнозміцнювальну терапію;
• антибіотики.

Повне одужання неможливе.

Профілактика

Профілактика цитомегаловірусу полягає в:

• дотримання норм застереження під час контакту з інфікованими людьми;
• дотримання правил особистої гігієни;
• захищений секс;
• зміцнення імунітету.