Анафілаксія - причини та ознаки анафілаксії

Залежно від типу алергену виділяють кілька реакцій. Серед них:

• на їжу;
• на ліки (наприклад, нестероїдні, наркотичні);
• на анестезію під час операції;
• на фауну та флору;
• на фізичне навантаження.

Причини

Основна причина недуги – алерген, яким може бути будь-який медичний препарат чи його компонент, продукти, шерсть тварин, отрута, пилок рослин. У деяких випадках хвороба може не проявлятися при першому зв'язку з можливим антигеном, але вона розвивається досить швидко при повторній взаємодії. Патологія ймовірна внаслідок попадання подразника в кров та вступу до мікровзаємодії з імуноглобуліном, внаслідок чого виділяється гістамін та утворюється запальний процес.

Анафілаксію у людей з хронічною патологією можуть спричинити наркотичні та нестероїдні препарати, що контрастують субстанції. Вона тісно пов'язана з алергічними реакціями, тому що у пацієнтів з алергією часто може розвиватися анафілактичний шок.

Симптоми

Виявляється захворювання почервонінням та набряклістю в місці введення медикаментів або укусу комахи, сильним болем, генералізованим свербінням шкірних покривів.

Може настати спазм бронхів і набряк гортані, у результаті утрудняється і навіть зовсім припиняється дихання. Шкірні покриви спочатку бліді, а потім набувають синюшного відтінку. Відзначаються нудота, блювання, різкі болючі відчуття в животі, діарея, різка гіпотонія. Можлива втрата свідомості.

Діагностика

Діагностувати недугу алерголог може, проаналізувавши скарги (у тому випадку, якщо він у свідомості) на набряк, припухлість, виражений біль, свербіж усієї поверхні шкіри та її почервоніння, нудоту.

Необхідно вивчити анамнез життя хворої людини – наявність лікарської непереносимості, харчової алергії, анафілактичних станів у минулому, непереносимості у родичів.

Слід провести об'єктивний огляд – наявність висипань, колір шкіри та слизових оболонок ротової порожнини, виділення з очей або сльозотеча, почервоніння дерми та її припухлість. Пацієнт може неадекватно реагувати на події, що відбуваються, бути непритомним, загальмованим або, навпаки, тривожним.

Проводять дослідження на IgE – антитіла білкових молекул, які відповідають за виникнення атопії. Використовується для виявлення потенційно небезпечного агента в той час, коли у хворого немає проявів хвороби.

Проводять дерматологічні алергопроби – на епідерміс наноситься подразник у невеликій кількості з метою визначити індивідуальну чутливість до різних речовин. Проводиться в період, коли хворий не має ознак захворювання.

Роблять клінічний аналіз крові, за якого можна виявити підвищену кількість еозинофілів – кров'яних клітин, які беруть участь у розвитку атопічного запалення.

Якщо уражений перебуває у несвідомому стані, досліджуються всі життєво важливі функції: вимірюється артеріальний тиск, записується електрокардіограма.

Лікування

Швидкість розвитку та тяжкість симптомів потребують негайного медичного втручання. При терапії важливо:

• Виключити контакт із речовиною, яку імунітет сприймає, як чужорідну.
• Ввести адреналін, який розслабить гладку мускулатуру тіла, поступово відновивши процеси кровообігу та дихання. Люди, які мали в анамнезі анафілактичний шок, повинні мати при собі ампулу з адреналіном.
• Ввести глюкокортикостероїди (внутрішньом'язово, внутрішньовенно або перорально). Вони зменшують прояви хвороби, знижують ознаки атопічного запалення, підвищують кров'яний тиск, знімають набряки, нормалізують серцеву діяльність та респірацію.
• Прийняти антигістамінні препарати. Їх призначають після глюкокортикостероїдів, продовжують зменшення запалення.

Категорично заборонено лікування анафілаксії у домашніх умовах. Необхідно розуміти, що ця патологія – серйозне захворювання. Тому хворого слід терміново госпіталізувати.

Профілактика

Для попередження цієї хвороби потрібно обов'язково виключити контакт з антигеном та іншими факторами, що провокують, своєчасно використовувати ліки. У домашній аптечці у пацієнтів завжди повинні бути антиалергенні засоби.