Причини алергії, виявлення алергенів, як лікувати. Цікаві факти про алергію. Медичний блог

Для початку кілька цікавих фактів про алергію

Якщо якихось десять років тому на алергію страждало не більше чверті населення, то в наші дні ця цифра впевнено наближається до п'ятдесяти відсотків.

Алергія може бути спровокована практично будь-якою речовиною: ліками, харчовими продуктами, побутовою хімією, пилком рослин, отрутою комах, компонентами слини, сечі, шерсті свійських тварин. Відповідно до цього прийнято розрізняти її основні види: лікарська, харчова, респіраторна, алергія на укуси комах.

Природа алергії досі залишається не до кінця вивченою. Цей стан може виникати несподівано і раптово проходити (на жаль, другий, як правило, відбувається значно рідше, ніж перший).

Алергічна реакція розвивається вже в перші півгодини після потрапляння чужорідної речовини до організму.

Це хвороба молодих. Найімовірніші її жертви – люди віком 20-35 років, тоді як алергічна реакція на ліки більшою мірою властива жінкам.

Виявляється, кішки значно частіше викликають алергію у своїх господарів, ніж собаки.

Алкоголь здатний посилювати прояви алергії, при тому що сам алергеном не є.

Вважається, що повністю вилікувати алергію практично неможливо, проте цілком реально «тримати її у вуздечку» за допомогою правильно підібраних сучасних лікарських препаратів.

Чужий не пройде

Сучасна наука визначає алергію, як спадково обумовлену надлишкову реакцію організму на вплив речовини, яку він сприймає як чужорідне, тобто алергену. Така реакція, яка називається алергічною, зазвичай складається з трьох етапів:

• Сенсибілізація. При першому «знайомстві» організму з алергеном виникає захисна реакція підвищеної чутливості організму до цієї речовини, що виявляється в утворенні антитіл та лімфоцитів, здатних з ним взаємодіяти.
• На другій стадії, при повторному контакті організму з алергеном, антитіла та лімфоцити вступають у взаємодію з антигеном (молекулою речовини, що викликав алергічну реакцію), після чого починається вироблення гістаміну та інших подібних до нього речовин, відповідальних за клінічні прояви алергії.
• Третя стадія – у разі надмірного вироблення гістаміну відбувається пошкодження клітин, тканин та органів, тобто розвиток симптомів алергії, таких як набряк, сльозотеча, нежить, кропив'янка та ін.

Дізнаємося ворога в обличчя

Про те, що настав час записуватися на прийом до лікаря-алерголога можуть говорити наступні ознаки:

• сезонозалежні сльозотеча та нежить;
• нав'язливий сухий кашель, особливо у нічний час;
• тривалий нежить без присутності інших ознак респіраторної інфекції та ін.

Для виявлення агента, що викликав алергічну реакцію, у сучасній медицині використовується цілий ряд діагностичних методів, серед яких

• шкірні проби (на область передпліччя наносяться подряпини, куди крапельно вводяться передбачувані алергени);
• елімінаційні тести («винуватець» визначається методом послідовного виключення можливих алергенів);
• провокаційні методи (вивчається реакція організму на введення малої кількості алергену під язик, у ніс або, рідше, у бронхи);
• виявлення рівня специфічних антитіл lgE, lgG4 (на аналіз береться зразок крові з вени через 3 години після їди);
• тепловий та холодовий тести та ін.

Отримання ж повної «алергічної» картини організму можливе під час проведення комплексного імунологічного та алергологічного обстеження.

У пошуках речовини, що викликала в організмі алергічну реакцію, лікар може поцікавитись умовами проживання пацієнта, місцем його роботи, а крім того, може попросити вести щоденник, у який необхідно записувати всі обставини, пов'язані з початком алергічної реакції та її перебігом.

Той, та не той

У деяких випадках симптоматика, подібна до алергічної, є ознакою не алергії, а псевдоалергії – стану, за характером проявів на неї схожого, але протікаючого без утворення антитіл. Такий стан може викликатись такими факторами:

• підвищеним виробленням гістаміну в організмі або недостатнім його руйнуванням, як при дії холоду або надмірної сонячної інсоляції, а також надходженням його надлишкової кількості у складі харчових продуктів, наприклад, деяких видів ковбас та сирів;
• непереносимістю певних речовин (аспірин чи інші анальгетики);
• введенням в організм деяких рентгеноконтрастних речовин.

Анафілактичний шок

Анафілактичний шок є найбільш тяжкою та вкрай небезпечною формою алергії, яка найчастіше зазвичай виникає як реакція на укуси комах (ос, бджіл) або прийом будь-якого лікарського препарату. Починається він зазвичай з почервоніння шкіри, відчуття жару, головного болю і болю за грудиною. Пульс стає ниткоподібним, артеріальний тиск падає. Також можуть спостерігатися пригнічення свідомості, судоми, мимовільне сечовипускання.

Можливі інші його прояви з переважним ураженням:

• серця (інфаркт міокарда чи гострий міокардит);
• органів дихання (задуха через набряк та спазму верхніх дихальних шляхів);
• нервової системи (нудота, інтенсивні головні болі, судоми, мимовільні дефекації та сечовипускання, втрата свідомості);
• шкірних покривів (болісний свербіж шкіри, почервоніння, кропив'янка, набряк Квінке).

При найменшій підозрі на анафілактичний шок необхідно якнайшвидше викликати швидку допомогу. До її приїзду слід постаратися усунути вплив алергену, укласти потерпілого, звільнити його шию, живіт, грудну клітину від одягу, що стискує, і забезпечити доступ свіжого повітря.

Як лікувати

На жаль, до цього моменту не було знайдено жодного дійсно ефективного методу лікування, здатного раз і назавжди позбавити людину алергії. Тим не менш, грамотний підбір ліків та розумна профілактика можуть суттєво послабити її прояви та покращити якість життя людини.

Так, алергічну реакцію, що вже почалася, як правило, купірують за допомогою різних антигістамінних препаратів. Серед інших методів лікування алергії варто згадати імунотерапію алергенами, у ході якої пацієнту регулярно протягом кількох тижнів вводять розчини алергену із систематичним збільшенням його концентрації. Незважаючи на свою тривалість (до кількох років) даний спосіб є досить ефективним, оскільки дозволяє поступово досягати помітного зниження реактивності організму.

Важливо пам'ятати, що, маючи підвищену схильність організму до алергічних реакцій, людина завжди повинна мати при собі відповідні лікарські засоби, які призначить лікар-алерголог. Для запобігання можливим нападам лікар також допоможе підібрати елімінаційну дієту (що виключає присутність небезпечних продуктів в їжі), розробить сезонний графік по конкретному виду алергену або запропонує інші способи, відповідно до індивідуальних особливостей перебігу захворювання пацієнта.