Алопеція - причини та ознаки алопеції

Зустрічаються різні форми патології. Серед них:

• андрогенетична;
• дифузна;
• осередкова;
• рубцева.

Причини

Наука не вивчила до кінця це явище, проте вважається, що поява лисини пов'язана з генетичною схильністю. До факторів відносять стреси, поганий імунітет, екологічну обстановку та навіть фізичні травми шкіри.

На випадання волосся при андрогенній алопеції впливає згубна дія активної форми тестостерону.

Симптоми

Андрогенетичний тип являє собою витончення волосся, яке призводить до облисіння тім'яної та лобової областей голови (у чоловіків), і до порідження їх у районі центрального проділу зі збільшенням ураженої ділянки у бічні сторони (у жінок).

У уражених місцях губиться волосся, воно може заплутуватися і скочуватися в грудочки. Виявляється це округлими плямами. Волосяні цибулини легко вириваються. Найчастіше недуга являє собою звичайні залисини, які в народі ще називають плетеними, вона не болить, не свербить, але створює косметичний дефект.

Ступінь ураження волосяного покриву таким видом алопеції визначається для чоловіків за шкалою Норвуда, для жінок – за шкалою Людвіга.

Понад 95% осіб чоловічої статі лисіють через андрогенну алопецію.

Дифузній формі властиве рясне рівномірне випадання по всій волосистій поверхні голови через збій циклів розвитку волосся. Поточне ураження – це наслідок порушень у роботі всього організму, її також називають симптоматичною.

Цей тип має підвиди: телогеновий та анагеновий.

Перший виникає внаслідок кількох факторів:

• гормональний збій;
• нервові стреси;
• тривалий прийом антибіотиків, нейролептиків, антидепресантів та інших препаратів;
• хірургічні втручання, гострі інфекційні та важкі хронічні хвороби;
• Суворі дієти.

Анагеновий тип утворюється під впливом на фолікули та організм в цілому більш сильних та швидкодіючих джерел (радіоактивне випромінювання, хіміотерапія, отруєння сильними отрутами). Найчастіше цей вид – оборотний, оскільки самі фолікули зберігають свою функцію.

Осередкова плішивість характеризується неприродним випаданням через пошкодження клітин кореневої системи факторами імунного захисту.

Має вигляд одного чи кількох вогнищ полисіння округлої орієнтації. За ступенем розвитку буває моноосередкова, багатоосередкова, субтотальна, тотальна та універсальна. В останній ушкодження волосистого покриву відбувається по всьому тілу.

Загальною особливістю різновидів рубцевого типу вважається незворотне руйнування фолікулів та рубцювання тканини на їх місці.

Приводом стають інфекції (вірусного, бактеріального, грибкового походження), які викликають запальні процеси довкола перитрихів. Також часто виникає як наслідок фізичних травм: поранень, теплових чи хімічних опіків.

Діагностика

Оскільки недуга характеризується втратою волосся, побачити цей процес нескладно неозброєним оком.

Виявити причину, вид та стадію хвороби може лише лікар-трихолог чи дерматолог.

Зазвичай пацієнта обстежують комплексно. Перевіряють його гормональне тло, імунну систему, беруть аналіз крові на сифіліс, роблять біопсію шкіри в районі полисіння, спектральний аналіз та мікроскопічне обстеження.

Лікування

Терапія включає прийом вітамінів (група В, А), вживання добавок або продуктів, що містять марганець, алюміній, кальцій, цинк, мідь, йод. Використовуються спеціальні шампуні, мазі, які призначає лікар, а в найскладніших випадках можлива пересадка.

Клінічних ускладнень захворювання не викликає. При правильній терапії волосяна ділянка повністю відновлюється в максимально короткі терміни. Рецидиви недуги підлягають лікуванню, тому назвати цю хворобу серйозною та вкрай небезпечною сучасна медицина не наважується. Людина часто страждає виключно від психологічних переживань.

Профілактика

Попередити хворобу можна. Необхідний правильний догляд, своєчасне лікування патологічних процесів інфекційного та ендокринологічного характеру, уникнення стресових ситуацій та впливу шкідливих речовин на організм.