Сепсис - причини та ознаки сепсису

Види сепсису

Залежно від механізму розвитку захворювання та типу збудника, сепсиси бувають:

• шкірний сепсис – розвиток початкового осередку поразки перебуває в шкірі. Цьому можуть сприяти рани, опіки, різноманітні гнійні процеси;
• оральний або ротовий сепсис – розвиток початкового вогнища ураження локалізовано у ротовій порожнині або глотці;
• акушерський або гінекологічний сепсис - розвиток первісного вогнища ураження розташовується в статевому середовищі або матці в післяпологовий період або при запальних процесах в органах малого тазу;
• отогенний сепсис - розвиток початкового вогнища ураження локалізовано у сфері середнього вуха чи біля нього;
• діагностичний або хірургічний сепсис - розвивається первинне вогнище ураження в результаті оперативного втручання або зв'язку із занесенням інфекції на вході діагностичних маніпуляцій;
• криптогенний сепсис – коли не визначено первинне вогнище ураження;
• внутрішньолікарняний сепсис – первинне вогнище розвитку ураження характеризується інфікуванням небезпечними мікроорганізмами, які стійкі до терапії.

При діагностиці сепсиси ділять на:

• сепсис;
• тяжкий сепсис;
• синдром системної запальної реакції;
• септичний шок.

За формою виділяють такі види сепсису:

• гострий – характерний блискавичний розвиток симптомів;
• підгострий - спочатку, за клінічною картиною, нагадує гостру форму захворювання, але потім стан хворого нормалізується;
• хронічний – характерно тривалий перебіг захворювання.

За ступенем тяжкості сепсис буває:

• легкий ступінь тяжкості;
• середній ступінь тяжкості;
• тяжкий ступінь тяжкості.

Причини

Причини розвитку сепсису:

• знижений імунітет (головна причина розвитку);
• інфікування людини патогенними збудниками (стрептококами, пневмококами);
• порушення гістогематичних бар'єрів;
• мікротравми та пошкодження слизових оболонок, шкіри;
• порушення правил особистої гігієни.

Симптоми

Симптоми захворювання залежать від його виду, форми та ступеня тяжкості.

Симптоми гострого сепсису:

• розвивається стрімко;
• швидке підвищення температури;
• лихоманка;
• тривалість лихоманки до тижня;
• висипання на шкірі (розвивається в 50% випадках);
• висипка має вигляд бульбашок;
• з часом бульбашки збільшуються в розмірах та заповнюються гноєм;
• затуманена свідомість;
• можлива втрата свідомості;
• характерна досить висока смертність (до 80%).

Симптоми підгострого сепсису:

• на початку захворювання має схожу клінічну картину з гострим сепсисом (тривалість до 3 днів);
• температура тіла тримається лише на рівні 38 З;
• збережено свідомість;
• часто розвиваються шкірні висипання;
• смерть настає у 40% випадках.

Симптоми хронічного сепсису:

• хвилеподібний характер хвороби (зміна загострень та ремісій);
• часто розвиваються ускладнення (бакендокардит, пневмонії та інші);
• тривалий перебіг захворювання (може тривати кілька років);
• летальність від 10 до 60%.

Симптоми сепсису та системної запальної реакції:

• лихоманка;
• підвищена чи знижена температура тіла;
• прискорене серцебиття;
• зміни у кількості лейкоцитів.

Для тяжкого сепсису характерні симптоми звичайного сепсису, але до них додаються:

• гіпотензія;
• гіпоперфузія;
• дисфункція низки органів.

Септичний шок має на увазі під собою тяжкий стан, для якого характерне порушення в тканинах та органах кровопостачання. Найчастіше призводить до смерті.

Для септичного шоку характерні, крім симптомів звичайного сепсису, такі симптоми:

• зміни рівня артеріального тиску;
• сплутаність свідомості;
• затримка утворення сечі.

Діагностика

При появі перших симптомів сепсису необхідно негайно записатися на прийом до лікаря-інфекціоніста або терапевта. Лікар проведе консультацію та первинний огляд. Для підтвердження діагнозу спеціаліст призначить додаткові діагностичні дослідження:

• загальний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові;
• загальний аналіз сечі;
• Ультразвукове дослідження внутрішніх органів.

Лікування

Для всіх видів та форм сепсису застосовується подібне лікування. Для усунення осередку інфекції призначають:

• великі дози антибіотиків, до яких чутливі до певних патогенних мікроорганізмів;
• вітамінотерапія;
• переливання крові;
• висококалорійне харчування;
• білкові препарати;
• призначення специфічних сироваток;
• призначають антисептики.

Для лікування гнійної інфекції при сепсисі необхідне хірургічне лікування хірурга. У ході операції проводять висічення всіх уражених тканин. У післяопераційний період призначають активні осмотичні мазі на водорозчинній основі, які мають виражені сорбційні та антисептичні властивості.

Профілактика

Профілактика сепсису полягає в наступному:

• своєчасне лікування гнійних процесів;
• дотримання асептичних умов при діагностичних маніпуляціях та хірургічних втручань;
• дотримання правил особистої гігієни;
• грамотне застосування антибіотиків.