Причини задишки та нестачі повітря

Задишка при ХОЗЛ є наслідком звуження просвіту дихальних шляхів, а також скупчення в них в'язкого слизу. Вона має постійний експіраторний характер і у разі відсутності адекватної терапії виражається все сильніше. У багатьох випадках задишка присутня нарівні з «мокрим» кашлем та відхаркуванням мокротиння.

При бронхіальній астмі задишка виявляється у формі раптових нападів ядухи. Вона, як і в попередньому випадку, носить характер експіраторної: слідом за коротким легким вдихом слідує шумний, утруднений і тривалий видих. При інгаляції спеціальними лікарськими засобами, що розширюють бронхи, дихання хворого швидко приходить у норму. Напади ядухи відбуваються зазвичай після взаємодії з алергенами в момент їх вдихання або вживання в їжу. У вкрай тяжких станах напад не усувається, самопочуття хворого погіршується з прогресією, аж до втрати свідомості. Цей стан загрожує життю хворого, тому потребує невідкладної медичної допомоги.

Причини задишки та нестачі повітря можуть виражатися у формі інфекційних захворювань: бронхіту та пневмонії. Ступінь їх вираженості залежить безпосередньо від тяжкості перебігу основного патологічного процесу та його обширности. Крім цього спостерігається низка інших ознак інфекційної хвороби:

• підвищення температури тіла від субфебрильної до фебрильної;
• загальна слабкість та млявість, пітливість та інші симптоми інтоксикації;
• непродуктивний (сухий) або продуктивний (з мокротою) кашель;
• біль у ділянці грудної клітки.

При своєчасній терапії бронхіту та запалення легенів їх прояви купіруються протягом декількох днів, і в результаті людина одужує. У важких випадках перебігу пневмонії дихальну недостатність супроводжує серцева: задишка значно посилюється, виникають інші характерні захворювання симптоми.

Новоутворення в області легень на перших стадіях існують в організмі у прихованій формі. У тому випадку, коли пухлина, що нещодавно виникла, не була виявлена випадковим чином (на флюорографічному знімку при щорічній профілактиці або в процесі діагностики організму на виявлення інших патологій), вона поступово збільшується і після досягнення нею досить великих розмірів провокує конкретну симптоматику:

• насамперед, неінтенсивна, але з часом постійна задишка, що посилюється;
• кашель із мінімальним обсягом мокротиння;
• харкання кров'ю;
• біль у грудині;
• втрата ваги, загальна слабкість, блідість шкірного покриву.

Лікування новоутворень легень може складатися з хірургічного видалення, хіміо- та/або променевої терапії, а також інших сучасних методик лікування.

Найбільшу загрозу життю хворому приносять такі задишки стану, як локальна обструкція дихальних шляхів, тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА), а також токсичний набряк легень.

Тромбоемболія легеневої артерії – стан, що виявляється у закупорці гілок легеневої артерії кров'яними тромбами, унаслідок чого патологічна область легень не бере участь у диханні. Клінічно дана патологія проявляється по-різному, залежно від розміру ураженої легені. Зазвичай вона виявляється у формі раптової задишки, що турбує хворого навіть при мінімальному фізичному навантаженні або ж у стані спокою, відчутті ядухи, сором'язливості і болю в грудині, які відчутні при стенокардії, нерідко навіть кровохарканням. Діагноз підтверджується на консультації пульмонолога після діагностики організму: помітні зміни на ЕКГ, рентгені грудної клітки, а також при проведенні ангіопульмонографії.

Обструкцію дихальних шляхів також супроводжують задишка та ядуха. Задишка має інспіраторний характер, дихання хворого чути на значній відстані, оскільки воно галасливе, стридорозне. Частим супутником задишки при даному захворюванні є нестерпний кашель, особливо у разі зміни положення тіла людини, що захворіла. У разі таких симптомів людині обов'язково слід записатися прийом до пульмонологу. Діагноз виставляється лікарем на підставі отриманих даних спірометрії, бронхоскопії, рентгенологічного або томографічного обстеження дихальних шляхів.

До обструкції можуть призводити:

• порушення прохідності трахеї або бронхів через здавлення їхнього органу зовні (зоб, аневризму аорти);
• ураження трахеї або бронхів новоутвореннями (онкологія, папіломи);
• формування рубцевого стенозу;
• попадання (аспірація) стороннього тіла;
• хронічний запальний процес, що спричинив деструкцію та фіброз хрящової тканини трахеї (при ревматичних хворобах – системному червоному вовчаку, ревматоїдному артриті).

Лікування хворого на бронхолітики при такому вигляді патології не дасть жодного результату.

Головна роль терапії приділяється адекватному лікуванню основного захворювання та відновленню прохідності дихальних шляхів механічним шляхом.

Токсичний набряк легень може статися під дією інфекційного захворювання, яке супроводжується вираженою інтоксикацією організму або через вплив токсичних речовин на дихальні шляхи. На початковій стадії дана патологія виявляється лише в поступово наростаючій задишці та прискореними вдихами. Через якийсь час задишку змінює болісне задуху, що супроводжується шумом дихання. Основним напрямом терапії токсичного набряку легень є дезінтоксикація.