Лікування анальних тріщин
Причини та лікування анальних тріщин
Виникає тріщина з різних причин: запор, пронос, підняття тяжкості, вагітність у жінок, тривале сидіння або стояння, анальний секс і багато іншого.
Вперше тріщину, що з'явилася, вважають гострою, і при повноцінному лікуванні є всі шанси її загоїти.
В іншому випадку через 1,5-2 місяці тріщина поступово переходить у хронічну стадію, проростає рубцевою тканиною, утворюються зовнішні та внутрішні горбки. У цьому випадку шанси на загоєння зменшуються.
Після відповідного лікування, а іноді й просто згодом хронічна тріщина гоїться (підзагоюється), біль зменшується. Але будь-яка провокація у вигляді порушення, харчових надмірностей, алкогольних ливань, надмірних фізичних навантажень та інших подібних причин загострює її, і все відновлюється.
Лікування тріщин: традиційні методи
- Терапія починається з нормалізації. Відповідна дієта, достатня кількість рідини, прийом висівок, проносних допомагають при запорах.
- Перед кожним походом у туалет рекомендується невелика клізма на 200 мл (50 мл будь-якої рослинної олії + 150 мл води). Навіть при звичайному стільці, тим більше при запорах перша порція калових мас буває жорсткою і травмує тріщину. Масляна мікроклізму, пом'якшуючи фекалії, допомагає цього уникнути.
- Ретельна гігієна після дефекації – підмивання теплою водою з подальшим прийняттям гарячої ванни на 15-30 хвилин – сприяє розслабленню сфінктера та зменшенню болю.
- Ректальні свічки чи мазі – обов'язковий компонент лікування.
Вибір таких засобів на сьогоднішній день великий, складно говорити про якісь найбільш ефективні препарати (про що часто запитують пацієнти). Вони повинні мати знеболюючий ефект і сприяти загоєнню.
- Детралекс, флебодіа, що містять флавоноїди як діюча речовина, покращують кровопостачання, зумовлюють регенерацію тканин.
- Важливий аспект правильного використання свічок: не проштовхувати свічку відразу в ампулу прямої кишки, а, вставивши її в анальний канал, притримати біля краю ануса, щоб вона тут «попрацювала», і лише потім ввести її остаточно всередину.
Спазм сфінктера, який часто супроводжує тріщини, перешкоджає їх загоєнню. Від його ступеня залежать і болючі відчуття. Тому зняття такого неприємного симптому – дуже важливий компонент лікування. Допомагають тут:
- теплові процедури – теплі ванни, грілки;
- препарати, такі як 0,2% або 0,4% нітрогліцеринова мазь, ніфедипінова мазь, дилтіазем;
- допустимо при лікуванні тріщин використання блокад - уколів під тріщину ранозагоювальних препаратів типу солкосерила, від одного до трьох на курс лікування.
Інноваційні способи терапії
У нашій клініці, спільно зі співробітниками Державного Наукового Центру Колопроктології, розроблено та успішно використовується метод лікування анальних тріщин блокадами аутоплазми або аутоплазмогеля у поєднанні з обколюванням періанальної зони озоно-кисневою сумішшю.
У пацієнта береться 8-10 мл крові, яка центрифугується у спеціальних пробірках. Процедура дозволяє отримати плазму цього пацієнта з підвищеним вмістом тромбоцитів. При підколювання її під тріщину значно прискорюється загоєння останньої.
З цією метою проводиться і обколювання періанальної зони озоно-кисневою сумішшю, що також прискорює заліковування тріщини, сприяє зняттю спазму та знеболенню. Про ефективність методики свідчить і світовий досвід лікування багатьох захворювань, у тому числі ран довільної локалізації з різних галузей медицини: хірургії, травматології, гінекології, стоматології та багатьох інших.
Одно-дворазові блокади аутоплазми у поєднанні з озонотерапією дозволили загоїти гострі анальні тріщини у більш ніж 90% наших пацієнтів у термін від 3 до 7 днів.
Такі ж методики непогано допомагають у лікуванні хронічних анальних тріщин, але результати тут гірші, оскільки рубцева тканина (так званий пектеноз) перешкоджає загоєнню. За відсутності ефекту від консервативного лікування протягом 1,5-2 місяців показано хірургічне втручання.
Наступна стаття буде присвячена хірургічному лікуванню анальних тріщин, основні компоненти якого - конусо-або пневмодивульсії анального жому, що ефективно знімають спазм сфінктера і дозволяють не проводити розтин внутрішнього сфінктера (сфінктеротомію), тим самим значно зменшити післяопераційні ускладнення.
Схожі новини:
