Гонорея: Лікування. Ціни, відгуки, рейтинги
Багато профільних фахівців висувають теорію, що будь-які патології сечостатевої системи накладають незабутній слід на здоров'я та розвиток потомства. Саме тому діагностику та лікування гонореї, сифілісу, хламідіозу та інших урогенітальних хвороб необхідно виконувати своєчасно та чітко дотримуючись напрацьованих методик.
Така інфекція, як гонорея, передається від людини до людини переважно статевим шляхом (під час обміну тілесними рідинами). Збудником захворювання виступає гонокок, що вражає слизову оболонку статевих органів. Інфекційні агенти досить чутливі до температури та вологості. Парний кокк гине при 55°З вище, тому зараження через контакт із носієм чи предметом побуту малоймовірно.
У сучасній медицині поділяють два основних типи гонореї (класифікація 1993):
- рання стадія (протягом недуги трохи більше 2 місяців після зараження);
- хронічна форма (тривалість хвороби понад 60 днів).
У свою чергу ці групи можна розбити на підгостру, гостру, малосимптомну та торпідну гонорею. Кожна підгрупа потребує індивідуального підходу та специфічного лікування.
Необхідність лікування гонореї
Як зрозуміти, що потрібна діагностика статевих органів? Насамперед слід звернути увагу на появу ексудату та проблеми з сечовипусканням. Але в медичній практиці нерідко фіксуються випадки гонореїносійства (повністю безсимптомного перебігу гонореї).
Будь-які венеричні патології небезпечні для здоров'я носія та оточуючих людей. Самодіагностика і самолікування гонореї суворо заборонені. За перших підозр на появу розладів статевої системи слід звернутися до профільного медичного закладу. Гонорея вважається доведеною лише за позитивних результатів лабораторних та апаратних тестів.
Етапи діагностики хворого на гонорею:
- Огляд лікарем (гінеколог, уролог, дерматовенеролог) та збирання анамнезу. Перед відвідуванням фахівця слід підготувати правдиві відповіді на питання про частоту сечовипускань (в денний та нічний час), болі та інші типи дискомфорту, пов'язані з гонореєю.
- Обов'язкове вивчення стану уретри (пальпація, гіпоспадія, виявлення спайок, інфільтратів).
- Дослідження в лабораторії (мазки на предметне скло, мінімум два), візуалізація кольору та кількості виділень, взяття зразків зі слизової оболонки.
- Визначення наявності та тяжкості запалення (при гонореї відбуваються негативні зміни передміхурової залози, з'являються гнійники).
- Застосування спеціальних приладів (за відсутності набряку проводиться уретроскопія на тубусі та обстеження прямим бужем).
Останнім пунктом виявлення можливих ознак гонореї має стати бактеріологічна діагностика мазків зі слизової оболонки зіва та прямої кишки.
Гонорея може виявлятися по-різному. Симптоматика хвороби відрізняється різних груп хворих. Найчастіше поділ ведеться за статевою ознакою.
У чоловіків ознаками гонореї стають больовий симптом, печіння в дітородному органі при сечовипусканні, виділення слизової консистенції (при тривалому перебігу захворювання без адекватного лікування фіксуються вкраплення крові, гною), припухлість мошонки.
У представниць прекрасної половини людства гонорея проявляється дещо інакше: дискомфорт під час сексу, болі внизу живота, що тягнуть, кров'янисті виділення, не пов'язані з часом менструації, неприємний запах з піхви.
Крім цього, задуматися про діагностику гонореї слід при супутніх симптомах: біль у горлі, запалення очей, нудота, блювання, втрата апетиту, стрибок температури. Самі собою подібні ознаки не вказують на венеричні проблеми, але в сукупності з дискомфортом в області мошонки повинні стати приводом для відвідування фахівця.
Етапи лікування гонореї
Вибір методики терапевтичного впливу залежить від індивідуальних параметрів хворого та тяжкості перебігу гонореї. Головний принцип лікування – раціональне використання спеціальних фармакологічних препаратів (антимикробні засоби) та фізіотерапевтичних процедур. Крім цього, у боротьбі з гонореєю застосовують місцеве лікування та імунотерапію.
Підготовка
Перед відвідинами лікаря необхідно виконати прості підготовчі дії. Для точної діагностики гонореї та призначення адекватного лікування слід:
- відмовитися від статевих зв'язків за 2-3 дні до огляду (щоб уникнути зараження партнера та спотворення клінічної картини);
- припинити спринцювання чи інші гігієнічні процедури, пов'язані зі знищенням патогенних бактерій гонореї на статевих органах;
- обмежити використання вагінальних свічок, спреїв, таблеток (крім призначення гінекологом на лікування супутніх патологій).
Попередній туалет зовнішніх статевих органів необхідно зробити теплою мильною водою. У день огляду миття не рекомендується.
Процедура лікування
Лікування гонореї є максимально ефективним при своєчасному виявленні на ранніх стадіях. При гострій формі рекомендована терапія у стаціонарах. Це дозволить уникнути небезпечних ускладнень. Гонорея може спровокувати такі негативні зміни, як аднексит, простатит, везикуліт, уретрит, безплідність. Також слід згадати, що без правильного лікування хвороба може передатися від матері немовляті або викликати патології розвитку плода.
Найрезультативнішим і найпоширенішим способом боротьби зі збудниками гонореї є застосування антимікробних препаратів. Найчастіше призначаються антибіотики ряду пеніциліну. Головне – перевіритись на алергічні реакції та непереносимість до обраних фармакологічних засобів.
Лікування гонореї зазвичай займає близько 5-7 днів. За цей час має зменшитися кількість виділень із дітородних органів. Якщо така терапія не дала потрібного ефекту, застосовують інші види ліків. Наприклад, для лікування гонореї застосовують "Офлоксацин", "Канаміцин", "Цефодизим".
Окремо слід згадати про лікування гонореї «Цефтріаксон». Цей засіб дозволено для інфекції статевих шляхів навіть для вагітних жінок, і, при цьому, він досить ефективний. На початковій стадії гонореї можна вилікуватись за один день.
Місцеве лікування призначається при визначенні змішаної інфекції, при якій патогенні агенти повністю не інгібуються антигонококковими медикаментами.
Для представників сильної половини рекомендовано промивання уретри нітратом срібла (1:4000), розчином фурациліну щодня. Незайвим буде застосування глюкокортикостероїдних мазей з антибіотиком та теплих ванн з додаванням перманганату калію. У разі виявлення супутніх хвороб хвороби (лімфаденіт, лімфангіт) рекомендується постільний режим або тимчасова госпіталізація.
Терапія гонореї у жінок проводиться за схожою схемою. На початку лікування на ранніх стадіях добре допомагають сидячі ванни з температурою води вище 38°С (по 10-15 хвилин), прикладення компресів і примочок 1-3% розчину протарголу або коларголу. При гострій течії недуги лікарі рекомендують лягти на стаціонарне лікування до медичного закладу.
Найкраще рішення для боротьби зі збудниками гонореї та інших венеричних хвороб – комплексний підхід та постійне спостереження у фахівця. До допоміжних способів лікування відносять імунотерапію та застосування біогенних стимуляторів. Можна виділити такі напрямки, як:
- специфічна імунотерапія (вакцинація хворих із частими рецидивами);
- неспецифічна дія (використання спеціального препарату «Пірогенал», який показаний при ускладненні епідидимітом, простатитом);
- введення активаторів розсмоктування інфільтратів в уретрі при гонореї та інших запальних процесах у статевих залозах.
Сьогодні все частіше можна зустріти лікарів, які рекомендують альтернативні методики лікування гонореї. Такі способи терапії підходять людям із сильними алергічними реакціями та непереносимістю антибіотиків.
- Дарсонвалізація - вплив на область промежини ректальним випромінювачем по 15 хвилин протягом 10-12 днів.
- Фонофорез – лікування хламідіозу, сифілісу, гонореї лабільно ультразвуком.
- Парафінотерапія - застосовується за серветно-аплікаційною методикою щодня.
Важливо розуміти, що подібне лікування не альтернатива традиційному впливу. Фізіотерапія в більшості випадків застосовується як вимушений захід або додатковий спосіб боротьби з інфекцією. Перед початком подібного лікування необхідно обов'язково проконсультуватися у лікаря.
Реабілітаційний період
Гонорея вважається переможеною, якщо хворий дотримувався рекомендацій профільних фахівців та дотримувався повного курсу призначених лікарських препаратів (фармакологічного лікування). Важливо розуміти, що відсутність характерних ознак (припухлості, дискомфорту при сечовипусканні або заняттях сексом, болісного сверблячки) - не показник одужання. Такі зміни можуть вказувати на перехід недуги у хронічну форму, яка потребує тривалого лікування.
Для підтвердження результативності лікування гонореї використовується проста схема контролю. На 10-12 день закінчення на інфекційних агентів проводяться вивчення мазка під мікроскопом і культуральний метод дослідження (бактеріальний посів). Також протягом трьох днів береться забір зразків виділень.
Перед взяттям мазків слизова оболонка статевого органу обробляється розчином срібла нітрату або складом Люголя. Це виводить гонокок із прихованих вогнищ. При гонореї контроль лікування виконується незалежно від тяжкості перебігу чи типу патології.
Якщо під час реабілітаційного періоду ознаки гонореї знову з'являються, це означає, що лікування було неефективним. Головна небезпека такого явища полягає у появі стійкості та несприйнятливості інфекції до антибіотиків. За такої гонореї доведеться змінювати план терапії або звертатися за допомогою до хірургів.
Показання
Починати лікування венеричних захворювань, зокрема гонореї, необхідно відразу після виявлення у себе симптомів патологічного стану. Першим кроком має стати комплексна діагностика недуги, що підтверджує чи спростовує побоювання.
Також приводом для звернення до лікаря мають стати:
- незахищені статеві контакти;
- підозри на урологічні патології сексуального партнера;
- запальні процеси, що зачіпають сечостатеву систему.
Особливу увагу слід звернути на больовий синдром у ділянці паху в спокійному стані.
Протипоказання
Вибір типу лікування при гонореї залежить від індивідуальної реакції пацієнта деякі види лікарських препаратів. Наприклад, дітям до 14 років не можна призначати фторхінолони, а вагітним жінкам – тетрацикліни та аміноглікозиди. Такі фармакологічні речовини можуть завдати шкоди плоду та призвести до тяжких патологій розвитку.
Обережність необхідно проявити людям із захворюваннями ендокринної, серцево-судинної систем та шлунково-кишкового тракту. Терапевтичний вплив при гонореї, що протікає у тяжкій формі, та діагностуванні цукрового діабету, гострих виразках необхідно планувати з урахуванням побічних дій ліків, що подразнюють слизову оболонку кишечника або призводять до збоїв у виробленні гормонів.
Можливі ускладнення
До ускладнень гонореї відносять такі небезпечні патології сечостатевої системи, як звуження уретри, запалення яєчок, простатит, безпліддя, гонококовий епідидиміт. Захворювання може поширитись на сечовий міхур, нирки, пряму кишку, лімфатичну систему.
Якщо симптоми гонореї зафіксовані під час вагітності, то значно збільшується ризик викидня, передчасних пологів та неправильного розвитку плода. Діти часто з'являються на світ із запаленням очей, яке може стати причиною повної сліпоти.
Ціни та клініки
Боротьба з гонореєю - це складний процес, який краще довірити профільним фахівцям з великим досвідом та високою кваліфікацією. На сайті ви знайдете каталог всіх медичних центрів, що спеціалізуються на терапії гонореї та інших захворювань сечостатевої системи.
Схожі новини:
