Депресія та серцева недостатність: дослідження та статистика

Дослідження проведено спільно з НОКЦ "Здорове серце", Перший МДМУ ім. Сєченова, співавтор – д. м. н. М. Ю. Дробіжев.

Крім того, багато авторів вказують, що поєднання серцевої недостатності та депресії посилює вираженість загальних для обох захворювань патофізіологічних порушень, таких як активація симпатичної нервової системи, підвищена вироблення прозапальних цитокінів та гіперкоагуляція.

Істотний недолік більшості досліджень депресії у пацієнтів із СН – явно незадовільна клінічна характеристика депресій. Найчастіше для їх позначення взагалі не використовуються будь-які діагнози, представлені в V класі (психічні та поведінкові розлади). Натомість повідомляють про наявність у хворих на депресію або депресивні симптоми.

Зокрема, говорять про наявність у хворих на ХСН великого депресивного розладу, що є будь-якою першою тяжкою депресією, коли для більш точного висновку потрібно подальше спостереження. Тим часом існують діагностичні рубрики, які краще підходять для визначення депресивних симптомів у хворих на ХСН.

Серед них насамперед слід вказати на розлад пристосувальних реакцій. Цей діагноз спеціально призначений для кваліфікації депресій, що є патологічною реакцією на значний стрес, в якості якого може виступати серйозне соматичне захворювання (або його ускладнення). Цей розлад має принципово оборотний характер.

Незалежно від того, призначалися психотропні препарати або психотерапія, депресивні (і тривожні) симптоми повинні нівелюватися в термін від 6 місяців (короткочасна депресивна реакція або змішана - депресивна та тривожна) до 2 років (пролонговані реакції). Цьому сприяє дезактуалізація стресу (у разі - зниження тяжкості ХСН), і навіть адаптація хворого до ситуації хвороби.

У значної частини хворих на ХСН депресивні симптоми пов'язані не з патологічними (розлад пристосувальних реакцій), а цілком нормальними психологічними реакціями («горя», депресивного «володіння»).

Останні багато в чому нагадують психічний розлад:

• провокуються соматичним захворюванням;
• оборотні;
• у тому структурі відзначаються депресивні (і найчастіше тривожні) симптоми.

Однак вони виникають лише час від часу і настільки слабко виражені, що таку реакцію не можна назвати патологічною. Значна частина депресивних симптомів у хворих на ХСН відноситься до порівняно легкого та оборотного розладу пристосувальних реакцій або взагалі не є психічним розладом. Тобто вони навряд чи істотно впливатимуть на перебіг серцево-судинної патології.

Тому існуючі рекомендації щодо виявлення та лікування депресивних симптомів у хворих на ХСН слід піддати критичному перегляду. Реалізація заявленої мети зажадала додаткового статистичного аналізу даних, отриманих у дослідженні ШАНС (Школа та Амбулаторне Спостереження хворих на Серцеву недостатність), здійсненому Товариством фахівців із серцевої недостатності (ОССН).

Результати дослідження свідчать, що вивчені психічні симптоми відповідають критеріям депресивних реакцій на ХСН. У структурі стану домінують стабільні депресивні симптоми, що супроводжуються менш стійкими проявами тривоги. Дані прояви оборотні та проходять без призначення будь-яких психотропних препаратів чи психотерапії на тлі ефективного лікування ХСН.

• У 60% випадків прояви депресії та тривоги мають підпороговий характер і, швидше за все, відображають нормальні психологічні реакції пацієнтів на ХСН.
• У 40% випадків можна побачити надпорогові легкі або помірні симптоми.

За такого варіанта розвитку подій можна діагностувати F43.2 - розлад пристосувальних реакцій.

У цьому дослідженні отримані дані, які мають як теоретичне, і практичне значення. Зараз щодо депресій у кардіологічних пацієнтів домінує прагнення встановити несприятливий вплив психічних симптомів на серцево-судинну патологію. Однак такі дослідження зовсім не враховують того, що депресії самі можуть залежати від соматичного захворювання і навіть розглядатися як його психічне ускладнення.

У цій ситуації доцільно встановити симптоми серцево-судинного захворювання, які мають максимальний психотравмуючий вплив на пацієнта, а отже, найбільш депресогенні. Необхідно визначити діагностичні підходи до виявлення нормальних та патологічних депресивних реакцій, а також обґрунтованість таких заходів, як призначення психотропних препаратів чи психотерапії.

Так, Американська асоціація серця рекомендує використовувати для цього опитувальник здоров'я пацієнта (Patient Health Questionnaire-9 – PHQ-9, Depression Screening Scales), призначений для виявлення депресивного стану. Усім хворим ставлять два перших питання з PHQ-9, покликаних виявити втрату інтересів і здатності відчувати задоволення, а також знижений настрій (Little interest or pleasure in doing things і Feeling down, depressed, or hopeless).

Надалі оцінюють виразність цих симптомів депресії. Якщо пацієнт відповідає, що такі скарги йому не характерні, то відповіді оцінюють у 0 балів.

• Якщо симптоми турбують протягом кількох днів із двох останніх тижнів, то виставляється оцінка у 1 бал.
• Якщо скарги присутні більш ніж у половині днів із того самого тимчасового проміжку, то відповіді оцінюються в 2 бали.
• Максимальна оцінка - 3 бали - Встановлюється тоді, коли симптоми з'являються майже щодня.

Якщо пацієнт набирає менше 3 балів, то подальші діагностичні процедури припиняються.

Коли у хворого спостерігаються слабо виражені симптоми депресії, що виникають іноді, то рекомендується психологічна підтримка, навчання пацієнта та спостереження за ним протягом одного місяця. Природно, що та сама консультація показана і в інших випадках. Наприклад, коли виявлено симптоми середньої тяжкості або коли отримано дані про тяжку депресію.

У ході консультації спеціаліста в галузі психічного здоров'я вирішується питання про призначення антидепресанту чи іншого лікування (наприклад, психотерапії). Надалі всі учасники лікувального процесу стежать за прийомом препаратів, ефективністю та безпекою терапії. Результати проведеного дослідження показують, що більше половини з вивчених хворих на ХСН потребують консультації психіатра чи психотерапевта.

Ось чому надзвичайно важливо продовжити дослідження депресивних реакцій у хворих на ХСН. Цілком можливо, що результати таких робіт дозволять точніше описати ситуації, що не потребують втручання (нормальні депресивні реакції), та патологічні депресивні реакції, за яких абсолютно необхідні консультації психіатра, психотерапевта та призначення антидепресантів.