Болі в суглобах – причини, симптоми, діагностика та лікування артралгії

Особливо лякає той факт, що біль у суглобах значно «помолодшав». Перші симптоми хвороб наразі виявляються навіть у підлітків. Виною цьому, швидше за все, стають зміна способу їхнього життя та зменшення фізичної активності. Сьогодні багато дітей проводять перед комп'ютером, тим самим провокуючи ожиріння і недорозвиненість м'язового каркаса.

Основні причини больового синдрому

Важливо розуміти, що навіть невеликий дискомфорт у великих та дрібних суглобах може вказувати на початок небезпечного захворювання. Не потрібно чекати явного погіршення стану, за перших ознак патологічного стану слід звертатися за допомогою до фахівців медичного закладу.

Біль у суглобах, що виник у результаті подразнення нейрорецепторів, прийнято позначати терміном «артралгія». Як правило, муки хворого супроводжуються супутніми ознаками запального процесу або дегенерації тканин. До найчастіших провокуючих факторів відносять схильність до гострих респіраторних вірусних інфекцій та фізичні травми.

Неприємний симптом захворювання суглобів може викликати:

• збої у функціонуванні ендокринної системи організму;
• розвиток та поширення інфекції, вірусу;
• часте надмірне навантаження зчленувань кісток;
• зайва вага, ожиріння;
• вплив радіацією (опромінення);
• аномальне відкладення солей;
• тривале лікування медичними препаратами

Також слід згадати про збільшення ризику появи проблем зі здоров'ям при ослабленні імунітету та генетичної схильності до аутоімунних захворювань.

Хвороби, що характеризуються болем у суглобах

Патологій, які викликають болісний дискомфорт, пов'язаний із погіршенням рухливості, досить багато. Доведено, що больовий синдром нерідко виникає при ВІЛ-інфекції та недугах кровоносної системи, але найчастіше джерелами проблем стають хвороби опорно-рухового апарату.

1. Подагра. Захворювання зазвичай виникає як наслідок негативної зміни обміну речовин. При цьому спостерігається активне відкладення кристалів солей сечової кислоти. Організм реагує болем у суглобах (частіше стопах), почервонінням шкірних покривів, стійким підвищенням температури тіла, набряклістю. До ускладнень такого патологічного стану належать небезпечні порушення функціонування серця та нирок.
2. Ревматоїдний артрит. Така хвороба частіше діагностується у людей віком від 60-65 років. Запідозрити початкові стадії недуги можна з погіршення рухливості дрібних суглобів (пальці, стопи), рідше колін і ліктів. Крім постійного хронічного болю, пацієнти спеціалізованих установ скаржаться на підвищену стомлюваність, деформацію тканин, погіршення стану шкірних покривів та нігтів, збільшення лімфовузлів (ліктьових та нижньощелепних). Несвоєчасна чи неадекватна терапія може спровокувати ураження нервової, серцево-судинної систем, очей.
3. Бурсит. Нерідко подібну недугу називають «коліно покоївкою». Таке дивне визначення патологія отримала через часті діагностування у людей, які займаються фізичною працею, пов'язаною з надлишковим тиском на суглоб. Симптоматика запального процесу схожа на прояви артриту. Деякі відмінності у проявах пов'язані з осередком больового синдрому (при бурсіті уражається суглобова сумка).
4. Остеоартроз. Найпоширеніше захворювання опорно-рухового апарату. Основними «дзвіночками» організму за такої хвороби стають болісний біль, що посилюється при згинанні та розгинанні суглоба, набряк м'яких тканин, поява дрібних вузликів в області кистей (між фалангами).

Окремо можна виділити таку рідкісну недугу, як системний червоний вовчак. Це аутоімунне захворювання найчастіше виявляється у представниць слабкої статі у фертильному віці. Причини патології науці невідомі, але вважається, що до факторів ризику належать стреси, збої в роботі ендокринної системи, ультрафіолетове опромінення та прийом великої кількості оральних контрацептивів.

Діагностика артралгії

Самостійно визначити джерело больового синдрому під час ураження суглобів досить складно. Дискомфорт та погіршення рухливості мають стати приводами для відвідування медичного закладу та проведення якісного комплексного обстеження. На початковому етапі фахівець виконує збір анамнезу та візуальний огляд проблемної ділянки. Нерідко саме ці прості маніпуляції стають основою точного діагнозу.

Наступним кроком є призначення додаткових лабораторних та апаратних досліджень.

1. Аналіз крові (перевірка кількості лейкоцитів, рівня ШОЕ, виявлення С-реактивного білка, кислої фосфатази, протеази).
2. Імунологія (визначення ревматоїдного фактора та дослідження синовіальної рідини).
3. Рентгенографія (найпопулярніший і найпоширеніший спосіб вивчення зміни стану суглобів).
4. Комп'ютерна томографія (візуалізація внутрішніх процесів у кістковій системі).

Окремо слід виділити такі процедури як артроскопія (малоінвазивна хірургічна процедура) і пункція (взяття проб рідин для підтвердження наявності вірусів або інфекцій).

Лікування та профілактика хвороб опорно-рухового апарату

Вибір терапевтичних процесів безпосередньо залежить від точності поставленого діагнозу. У більшості випадків лікування проводиться комплексом, що включає застосування медикаментозних препаратів, фізіотерапії та хірургічного впливу (при необхідності).

Фармакотерапія зазвичай базується на використанні нестероїдних протизапальних засобів (нормалізація температури тіла, зменшення болів у суглобах), антибіотиків (пригнічення розвитку інфекційного зараження), імуносупресорів (при аутоімунних захворюваннях). Для активізації природної регенерації та покращення обміну речовин рекомендовані електрофорез, УВЧ, лазеротерапія.

Незайвими будуть зміни у повсякденному раціоні. При виявленні хвороб, що характеризуються больовим синдромом у суглобах, необхідно обмежити кількість цукру, солі у стравах. Перевага надається пісному м'ясу птиці, морепродуктам, овочам та фруктам. Хороші результати показує комплекс лікувальної гімнастики. Щасливі тренування допомагають організму швидше відновитися. Головне - отримати схвалення на фізичні навантаження від лікаря.

Якщо класична терапія не дала потрібного результату, призначається хірургічне лікування. Найбільшого поширення набули ендопротезування, навколосуглобова остеотомія, артроскопічний дебридмент та пункція (відкачування зайвої рідини).

Важливо знати, що у більшості випадків захворювання суглобів розвиваються повільно (десятиліттями), тому їх можна уникнути. Для зменшення ймовірності появи больового синдрому слід вести активний спосіб життя, правильно, збалансовано харчуватися, стежити за своєю вагою, уникати переохолодження, стресів та травм. Людям, які перебувають у групі ризику з генетичної схильності, потрібно проходити планові обстеження в медичній установі не рідше одного разу на рік.