Причини виникнення аутизму
У середині ХХ століття випадки аутизму реєструвалися досить рідко. В даний час завдяки вдосконаленню діагностичних методик, розробкою яких активно займаються американські фахівці, вдається розпізнати захворювання на ранній стадії — у той період, коли воно найкраще піддається корекції.
Статистичні дані, засновані на дослідженнях, що проводяться у США, свідчать про те, що з кожним десятиліттям поширеність аутизму збільшується. Якщо у 70-х роках XX століття з 10 тис. дітей лише одній дитині ставили подібний діагноз, то до 2015 року захворюваність підвищилася до однієї дитини із 88 дітей.
Відсутність інформації про поширеність аутизму серед населення пояснюється недостатньою увагою з боку громадськості до цієї медичної проблематики. За неофіційними даними аутистів в Україні не менше, ніж в Америці.
Збільшення кількості зареєстрованих випадків аутизму не може не викликати побоювань фахівців, але досі жодне проведене дослідження не дало чіткого уявлення про те, з чим це пов'язано. Фахівці, які займаються даною проблематикою, схильні вважати, що єдиного першоджерела хвороби немає, її викликає сукупність причин. До несприятливих стимулюючих факторів, що умовно зумовлюють виникнення аутизму, відносяться:
- генна мутація;
- гормональний дисбаланс;
- порушений метаболізм;
- ушкодження центральної нервової системи органічного характеру;
- ускладнений перебіг інфекції (вірусної чи бактеріальної);
- тривала неконтрольована антибіотикотерапія;
- інтоксикація ртуттю;
- гостре хімічне отруєння жінки під час виношування.
Достовірних даних про чітку кореляцію між переліченими вище ознаками та настанням аутизму не існує, проте з високим ступенем ймовірності встановлено, що будь-який з них, накладаючись на генетичну схильність, потенційно небезпечний з точки зору виникнення захворювання.
Аутизм: діагностика захворювання
Що раніше батькам вдасться розпізнати ранні симптоми аутизму, то ефективніше пройде лікування. Найбільш помітні результати корекції спостерігаються у дітей-аутистів, яким діагностували хворобу віком до двох років. Тому за наявності сприятливих факторів з особливою увагою слід поставитися до наступних проявів у дитини:
- Порушення у розвитку промови. Відмінною рисою служить категорична відмова від вербального типу спілкування, згадка про себе в третій особі, уникнення особистісних займенників та звернень, бідний словниковий запас і повторення тих самих звукових поєднань або запозичених словоформ.
- Неконтактність. Аутисти ніби замкнуті у своєму внутрішньому світі: вони уникають візуального контакту, не йдуть на руки (навіть до батьків), не посміхаються і не реагують на прохання, не помічаючи звернень.
- Утруднена соціалізація. Дитина-аутист як виявляє емоцій, щодо її розуміння недоступні переживання і мотиви поведінки інших людей. Тому в колективі він поводиться відсторонено, намагаючись усамітнитися і не брати участі в міжособистісному спілкуванні однолітків.
- Шаблонність у поведінці та напади агресії. Здійснюючи нескінченну кількість разів одну і ту ж дію, дитина може впасти в найжорстокішу істерику при найменших спробах змінити хід її дій. Агресія, що виникає при цьому, буває різноспрямованою - в одній третині випадків під час нападу вона звернена на самого аутиста.
- Відсутність інтересу до пропонованих іграшок. Така поведінка дитини пов'язана з нерозумінням символічності предметів, призначених для ігор - лялькам, машинкам, іграшковому посуді і т. д. Слабо розвинене абстрактне мислення заважає сприймати їх як предмети для розваги.
Лікування аутизму у дітей
На даний момент терапія здійснюється на основі популярних програм, розроблених американськими вченими. Професійні методики включають комплексне навчання певним поведінковим сценаріям і ґрунтуються на повсякденному цілеспрямованому спілкуванні батьків та дитини. Ефективність лікування дитячого аутизму безпосередньо залежить від ступеня включеності до процесу корекції найближчого оточення — батька та матері, сестер та братів, бабусь та дідусів.
Корекція повинна проходити під керівництвом досвідченого психіатра, але акцент ставиться на індивідуальній, буквально цілодобовій роботі з дитиною, і роль лікаря в цьому випадку скоріше спрямовує.
Лікування носить комплексний характер: до терапії на різних етапах підключаються працівники дитячого садка та школи.
Вчителі та вихователі в силу об'єктивних обставин (наприклад, чисельності дитячих колективів) і не здатні приділити того обсягу уваги, який потрібен такій дитині для повноцінної адаптації у суспільстві. Але знати про аутизм у свого вихованця вони повинні, щоб надати посильну допомогу в його соціалізації, і вжити заходів у разі виникнення загострених проявів хвороби – істерик чи нападів невмотивованої агресії.
Методи лікування аутизму зводяться до виконання батьками наступних рекомендацій:
- Рутинні життєві навички (чистка зубів, одягання, прийом їжі тощо) прищеплюються шляхом регулярних повторень однієї й тієї ж дії. Пройшовши один раз певний ритуал, його потрібно повторювати день у день, не змінюючи послідовності виконання доти, доки дитина не освоїть навичку.
- Режим дня чітко розписується, тут теж важливо не відступати від запропонованого дитині розпорядку. Це правило, рекомендоване педіатрами для всіх дітей раннього віку, набуває особливої важливості щодо дітей-аутистів, оскільки так батьки створюють сприятливий ґрунт для нормального розвитку нервової системи.
Будь-яка емоційна струс, стресова ситуація чи перехід до незвичним дитині діям може закінчитися нападом агресії з боку.
- Спілкування з дитиною вибудовується за принципом максимального емоційного контакту із наполегливими повтореннями звернень у разі ігнорування прохання. Якщо він знаходиться в замкнутому стані і не реагує на звернення, у жодному разі не можна переходити на підвищені тони або карати його.
- Якщо діагноз поставлений у однорічному віці, рекомендується якнайчастіше встановлювати з малюком тактильний контакт. Ласкаві торкання і слова, заколисування, спільні активні ігри допомагають налагодженню емоційного контакту малюка з батьками, а через них і з навколишнім світом.
- При виникненні в дітей віком істотних ознак мовних порушень у межах лікування аутизму організується спілкування невербальними методами. Дитині можна запропонувати висловлювати свої прохання чи реакції малюнками або обмінюватися з нею заздалегідь підготовленими картками із зображеннями.
- Дозоване фізичне навантаження дозволить мінімізувати наслідки стресових ситуацій.
Рекомендується регулярна ранкова гімнастика, плавання у басейні, інші види помірної фізичної активності. Фізичний розвиток дитини має бути добре продуманим, оскільки перевтома у разі неприпустимо.
Між заняттями спортом та іграми робляться значні перерви, щоб дитина могла побути в стані спокою, найкраще наодинці із самою собою.
Освоєння будь-якої навички дитиною-аутистом - це повільний процес, і поспіх або придушення ініціативи дитини лише уповільнять її.
Від батьків буде потрібно терпіння і суворе дотримання послідовності у навчанні. Щоб створити необхідні умови для ефективної корекції аутизму, а саме максимально спокійну обстановку вдома і в тих навчально-виховних закладах, які відвідує дитина, батькам і самим потрібно зберігати спокій і уникати внутрішньосімейних конфліктів. Тому фахівці рекомендують сім'ям із подібною проблемою періодично відвідувати сімейного психолога та робити перерви на відпочинок, щоб не перевантажувати власну нервову систему.
Дитина-аутист: у яких випадках застосовують психотропні ліки?
Медикаментозна терапія нейролептичними та психостимулюючими препаратами призначається в рамках лікування аутизму при прояві неадекватних поведінкових ознак:
- сильних нападах агресії, спрямованих на оточуючих або на самого пацієнта, що загрожують завданням серйозних травм;
- тривалих депресивних станів;
- обсесивно-компульсивному синдромі (з виникненням нав'язливих думок та бажань);
- стійку гіперактивність.
Психотропні ліки застосовуються строго за показаннями, оскільки їх тривалий прийом лише полегшує зовнішні прояви аутизму, і призводить до збільшення стану хворого, ще більше уповільнюючи розвиток його адаптаційних і мовних можливостей.
