Гостра печінкова недостатність - причини та ознаки гострої печінкової недостатності

У медицині існує класифікація цієї хвороби. До неї входять такі типи:

• Ендогенний. Утворюється при безпосередньому ураженні паренхіми печінки.
• Екзогенний. Формується при дезорганізації кровообігу, що у результаті призводить до скидання крові, насиченої шкідливими компонентами, у загальне коло гемодинаміки.
• Змішаний. При цьому типі проявляються обидві форми - ендогенна та екзогенна.

За функціональністю класифікують три стадії печінкової недостатності:

• Легка стадія. Протікає безсимптомно. При діагностиці визначаються помірні дефекти у функціях.
• Стадія середньої тяжкості. Супроводжує появу симптоматики: гепатомегалії, печінкових болів, кольків, жовтяничності шкіри та слизових оболонок.
• Тяжка стадія. До всіх перелічених вище ознак приєднуються ще й ті, що характеризують як енцефалопатію і кому, що виникають в результаті грубого збою функцій органу.

Причини

Крайній ступінь такого стану утворюється в ході запальних процесів, які сприяють широким дистрофічним, фіброзним або некротичним відхиленням. Недостатність може проявлятися як наслідок сильних за своєю тяжкістю різновидів гепатитів різної етіології, цирозу, гепатозу, інтоксикації гепатотропними токсичними компонентами та ін. Також хвороба може прогресувати в ході відхилень у кровообігу, викликаних опіками, зараженням крові, посиленим кровотечею.

Провокуючими факторами такого нестачі вважаються алкоголь, медикаменти з гепатотоксичною дією, наркоз при операційних втручаннях, надмірна кількість білка в продуктах харчування, рідке випорожнення. У хворих із розладом даного органу тяжкий ступінь недостатності може виявлятися при інфікуванні, перитоніті, тромбофлебіті ворітної вени тощо.

Симптоми

Цей стан проявляється сонливістю, що чергується збудженням, адинамією, сильною слабкістю. Характерні нудота, відсутність апетиту, блювання, рідке випорожнення. З'являються набряки, ознаки геморрагічного діатезу, жовтяничність, отруєння організму продуктами метаболізму, асцит, лихоманка.

У прекоматозному стані спостерігаються нервово-психічні розлади: запаморочення, повільність мови та мислення, безсоння, галюцинації, тремор кінцівок.

Також можуть виявлятися крововиливи з ясен та носа. Про специфічну кому, що наближається, свідчать больовий синдром у підребер'ї, неприємний запах з рота, зменшення розмірів печінки. Кома проходить паралельно із втратою свідомості, судомами, гіпотермією, порушенням серцевого ритму, виникненням певних рефлексів, поліорганною недостатністю.

Діагностика

Діагностувати це захворювання допоможе лікар загальної практики, після збору скарг, анамнезу, проведення загальноклінічних аналізів та досліджень. Може знадобитися консультація гастроентеролога, хірурга, інфекціоніста, гепатолога або у випадку тяжких випадків – трансплантолога.

Лабораторними особливостями патології вважаються анемія, тромбоцитопенія, гіпербілірубінемія, збільшення активності сироваткових трансаміназ. На термінальному етапі яскраво виражені гіпохолестеринемія, гіпоальбумінемія та ін.

У діагностиці коми, як термінальної стадії недостатності, проводять ЕЕГ, що визначає порушення альфа-ритму, домінування тета- та дельта-хвиль.

Основу виявлення цього нездужання становить клінічна картина з урахуванням даних дослідження біохімічних показників, КЩС, електроенцефалографії.

Лікування

Головним у терапії патології буде інфузійна терапія, націлена на усунення інтоксикації, покращення кровообміну, метаболізму, корекцію електролітних дефектів, відновлення кислотно-лужного балансу. Застосовуються внутрішньовенні ін'єкції розчинів глюкози, альбуміну, гемодезу та інших медикаментів. Діуретики виписують для попередження набряклості головного мозку та легень. Людині рекомендується низка вітамінів: аскорбінова кислота, рибофлавін, нікотинамід та інші.

За наявності геморагічного синдрому здійснюється ін'єкція розчинів вікасолу, амінокапронової кислоти та ін; при порушенні зсідання використовується трансфузія великих обсягів плазми. Прогресування патології потребує прийому глюкокортикоїдних гормонів та антибіотиків. Також з метою дезінтоксикації гепатологи призначають гемодіаліз, плазмаферез, гемоорбцію, лімфосорбцію.

Швидка інтенсивна терапія помітно покращує прогноз на одужання. При глибокій комі відбуваються незворотні процеси, що призводять до загибелі пацієнта.

Профілактика

Для попередження крайнього ступеня цього нездужання необхідно дотримуватись:

• профілактичні заходи інфекційних та токсичних уражень органу;
• своєчасно звертатися за медичною допомогою на лікування захворювань органів черевної порожнини;
• збалансоване харчування;
• відмова від вживання алкоголю та куріння.