Мегаколон - причини та ознаки мегаколону

Фахівці розрізняють такі типи недуги:

• вроджений мегаколон (хвороба Гіршпрунга), область прямої та сигмовидної кишки;
• набутий функціональний мегаколон, причиною якого є психогенні запори;
• симптоматичний мегаколон, причиною якого є хвороби, що призводять до звуження анального отвору (пухлинні утворення, запальні процеси та різного роду ураження).

Причини

Вроджена поява мегалоколону зумовлена відсутністю або дефіцитом рецепторів на периферії, погіршенням прохідності по нервових закінченнях, що виникає внаслідок порушення розподілу нервових клітин в ембріональному періоді.

Причинами та провокуючими факторами появи набутого мегаколону можуть бути токсичні ураження переплетень нервів у товщі кишкової стінки товстого кишечника, порушення функції центральної нервової системи, травмування, пухлинні утворення, затримка дефекації понад чотири дні.

Вищеперелічені фактори та причини провокують погіршення рухової функції товстого кишечника на різних його ділянках та поступове зменшення просвіту кишки. Механічні перешкоди порушують прохід калових мас вузькими ділянками кишечника, що сприяє різкому її розширенню або збільшенню.

Активність перистальтичних хвиль і потовщення стінок верхніх відділів кишечника проявляється компенсаторно і розвивається для кращого і швидшого пересування харчових мас кишечником в агангліонарну або стенозовану зони. Далі у збільшеному та розтягнутому відділах кишечника постійно гинуть гіпертрофовані м'язові волокна, відбувається утворення сполучної тканини, або рубцювання.

Уповільнюється просування кишкового вмісту, відбувається тривала запор, відсутність випорожнень до тижня, іноді з відсутністю до місяця. Зникають позиви на випорожнення, починається інтоксикація організму із всмоктуванням шлаків, розвивається дисбактеріоз.

Симптоми

Тяжкість процесу захворювання і прояви клінічної симптоматики мегаколона безпосередньо пов'язані з обсягами процесу в уражених відділах кишечника, а також з адаптаційними здібностями організму. Якщо у дітей спостерігається наявність уродженого мегаколону, вже навіть з перших хвилин життя немає дефекації та відсутні калові маси, з'являється підвищена газоутворення (флатуленція), збільшуються розміри живота, відбувається калова інтоксикація організму дитини.

Іноді з'являється нудота та блювота з домішкою жовчі. Випорожнення кишечника відбувається після введення спеціальної трубки, для відведення газів застосовують очисні або сифонні клізми. Кал набуває гнильного запаху, з'являється слиз, іноді з виділеннями крові та частинками неперетравленої їжі. У таких дітей починається відставання у фізичному розвитку, супроводжується виснаження та анемія.

При мегаколоні прогресують хронічні запори та підвищене газоутворення в кишечнику, що призводить до млявості черевної стінки, формування «жаб'ячого живота».

Під час зовнішнього огляду можна візуально виявити посилені перистальтичні хвилі, що видніються через черевну стінку неозброєним поглядом.

При мегаколоні збільшення та роздування товстого кишечника проявляється типовими ознаками, які виявляються при огляді та при проведенні діагностики: високе стояння купола діафрагми, зниження об'єму легень, зсув органів середостіння, змінюються розміри, форма та конфігурація грудної клітки (грудна клітина стає схожою на бочку). За цих симптомів розвивається тахікардія, задишка, відбуваються зміни на електрокардіографічному дослідженні.

Мегаколон часто супроводжується ускладненнями у вигляді дисбактеріозу, з'являється гостра кишкова непрохідність. При бактеріозі на слизових кишках утворюються виразки, що призводить до проносів. Поява обтураційної непрохідності характеризується частими блювота, сильними хворобливими відчуттями в животі, а при тяжкому перебігу - перфорацією товстої кишки або розвитком перитоніту. Якщо відбувається заворот чи утворення вузлів між петлями кишечника, розвивається странгуляционная кишкова непрохідність.

Діагностика

При встановленні правильного діагнозу необхідно призначити хворому пройти об'єктивний огляд терапевта та хірурга.

Фахівець призначає:

• рентгенографічне дослідження кишківника;
• ендоскопічне дослідження; біопсія;
• лабораторне обстеження (кал на дисбактеріоз, клінічний аналіз калових мас);
• аналізи на гістологію;
• клінічний аналіз крові;
• колоноскопію;
• ректороманоскопію;
• аноректальну манометрію.

Лікування

Для покращення якості життя хворого призначають декілька видів лікування. При лікуванні набутого мегаколону призначають фармакологічне лікування: призначається консультація психотерапевта, лікування запорів медикаментозними препаратами, призначення дієт із великим вмістом клітковини. Застосовують очисні клізми, масаж живота. Використовують для лікування антибактеріальні препарати для нормалізації кишкової мікрофлори, модулятори для моторики товстої кишки. Проводять лікувальну фізичну профілактику. При тяжкому перебігу захворювання вдаються до хірургічного лікування.

Профілактика

Для профілактичних заходів необхідно:

• уникати стресів та нервових переживань;
• дотримуватись правил раціонального харчування;
• стежити за стільцем у дорослих та маленьких дітей;
• регулярно проходити профілактичний огляд лікаря проктолога за наявності хронічних запальних захворювань.