Симптоми та лікування міозиту
До групи ризику потрапляють люди, професійна діяльність яких пов'язана тривалими навантаженнями на певну м'язову область. Також причинами виникнення недуги стають:
- інфекції паразитної природи та віруси (трихінельоз, ехінококоз, грип, ангіна);
- переохолодження;
- захворювання опорно-рухового апарату (сколіоз, ревматизм, остеохондроз);
- бактерії (стрептококи, стафілококи, пневмококи);
- аутоімунні хвороби (ревматоїдний артрит, вовчак);
- травми (забиті місця, переломи);
- перебування у неприродній, незручній позі.
Міозит вважається професійним захворюванням для спортсменів, музикантів, стенографістів, операторів ПК, водіїв.
Симптоматика недуга залежить від її виду та ступеня ураження м'язів. У сучасній медицині розрізняють кілька різновидів міозиту.
- Шийний. Проявляється тупими болями в ділянці шиї. Іноді локалізація розростається на плечовий пояс, потилицю, віскі, вуха чи лоба.
- Гнійний. Є наслідком на сукупність м'язів гнійних процесів, як наслідок цього виражений некрозом, абсцесом. Хворий зазнає сильного дискомфорту при пальпації ураженої області та русі.
- Інфекційний. Як і в попередніх випадках характеризується хворобливими симптомами та слабкістю м'язів.
- Паразитарний. Виявляється при зараженні хвороботворними мікроорганізмами. Зумовлений токсикологічними та алергічними реакціями на проникнення в організм паразитів.
- Поперековий. Для цього типу захворювання характерні несильні, ниючі болі в попереку та в суглобах, як правило, що мають хронічний характер.
- Дерматичний. Ознаки запалення – висипи фіолетового та червоного відтінку, набряклість повік, підвищення температури, зниження маси тіла, відкладення солей.
До загальних проявів захворювання можна віднести слабкість та атрофію м'язів. Людині стає важко виконувати прості рухи та дії. Особливу небезпеку викликає ураження ділянок мускулатури, що відповідає за ковтання, жування їжі та дихання.
Діагностика міозиту полягає в обстеженні пацієнта та з'ясування першопричин недуги. Для цього ревматолог проводить опитування та призначає аналіз крові на наявність антитіл, електроміографію. Оскільки джерел запалення може бути кілька, не зайвим буде консультація терапевта, хірурга та невролога.
Способи лікування повністю залежить від правильності встановленого діагнозу. Терапія розрахована на придушення першоджерела проблеми. До поширених лікувальних процедур відносять:
- масаж;
- акупунктура;
- мануальну терапію
До медикаментозних методів відносять знеболювальні блокади, антибіотики, аналгетики та протизапальні мазі ("Нурофен", "Діклофенак", "Фіналгон", "Меновазін"). Також на час проведення терапевтичних дій лікарі радять відмовитись від навантажень.
За хронічної форми хвороби можна скористатися рецептами народної медицини.
- Компрес із капустяного листя. Листок білокачанної капусти потрібно промазати господарським милом, присипати харчовою содою і прикласти до вогнища запалення.
- Мазь із бруньок верби. Для приготування береться оливкова олія та нирки верби у пропорціях 50/50. Суміш добре перемішується і втирається в уражену ділянку.
- Цибулеве розтирання. Дві великі цибулини подрібнюють, додають у ємність зі 100 г медичного спирту і наполягають протягом 2 годин. Після цього готову настойку змішують із літром камфорної олії. Через 7 – 10 днів розтирання можна використовувати для полегшення больових симптомів.
Схожі новини:
