Отит середнього вуха - причини, симптоми, діагностика, лікування

Згідно зі статистичними даними, на його частку припадає близько третини всіх захворювань ЛОР-органів. Патологія зустрічається переважно у дітей. До досягнення семирічного віку у 90% маленьких пацієнтів принаймні один раз діагностується середній отит. Приблизно кожна друга дитина переносить два і більше епізодів середнього отиту.

Причини та патогенез

Наше вухо складається з таких відділів:

• зовнішній - вушна раковина та зовнішній слуховий хід;
• середній, що складається з кількох структур - барабанна порожнина з розміщеними всередині неї слуховими кісточками, що передають звукові коливання, євстахієва труба та соскоподібний відросток;
• внутрішній, у якому знаходяться слухові рецептори та орган рівноваги.

Основний етіологічний фактор середнього отиту – патогенна мікрофлора, яка через євстахієву трубу з порожнини носа потрапляє у барабанну порожнину. Як правило, це спостерігається після застудних захворювань. Інфекційний збудник і продукти його життєдіяльності ушкоджують слизову оболонку, підвищують проникність кровоносних капілярів, запускають реакції імунної системи у відповідь. В результаті в барабанній порожнині накопичується гній, з'являється біль у вусі та підвищується температура тіла.

Симптоми недуги

Основними симптомами отиту середнього вуха є біль та підвищення температури тіла. Їхня вираженість залежить від характеру перебігу гострого захворювання. Біль найчастіше дуже різкий, наростаючий, згодом стає болісним, віддаючи в темряву, скроню.

Температура тіла на початкових етапах субфебрильна – до 38 градусів. При прогресуванні отиту вона підвищується, досягаючи позначки 39°C і від.

Через накопичення рідини в барабанній порожнині пацієнта турбують закладеність вуха, сторонні звуки в ньому - шум, дзвін, шелест. Крім того, приєднуються ознаки інтоксикаційного синдрому – загальна слабкість, млявість, швидка стомлюваність, зниження апетиту, пітливість. Дитина стає примхливою, сонливою, відмовляється від їжі.

Діагностика отиту

Виявлення середнього отиту і в дітей віком, і в дорослих складається з таких етапів:

• вивчення історії хвороби;
• об'єктивний огляд;
• додаткове обстеження.

Під час збирання анамнезу лікар уточнює скарги, їх характер, динаміку. По можливості встановлює час їх появи та можливу причину. Як правило, більшість пацієнтів чітко вказують на ГРВІ, перенесене незадовго до отиту. Уточнюється, які препарати приймав хворий і який був ефект.

Наступний етап – об'єктивний огляд.

При отоскопії – огляді зовнішнього слухового проходу та барабанної перетинки – лікар виявляє такі зміни:

• почервоніння та набряк слизової оболонки;
• зникнення розпізнавальних пунктів;
• випинання барабанної перетинки – говорить про скупчення рідини всередині порожнини середнього вуха.

Виразність ознак залежить від тяжкості процесу, але гіперемія та ін'єкція судин є завжди.

У сучасних клініках огляд проводять за допомогою вушного ендоскопа – тонкого зонда, оснащеного мініатюрною відеокамерою. Апарат виводить збільшене зображення на екран, завдяки чому можна оглянути всі ділянки барабанної перетинки, що цікавлять. Зробивши відеозапис обстеження, лікар може переглянути його повторно, а також використовувати для диференціальної діагностики та контролю ефективності лікування.

При огляді слизових оболонок носа відзначаються їх почервоніння та набряк, виділення з носових ходів слизового або гнійного характеру. Відзначається гіперемія піднебінних дужок і зернистість задньої стінки глотки. Оскільки отит розвивається після перенесеного ГРВІ, зміни мають залишковий характер.

З додаткових досліджень застосовують загальний аналіз крові. Про наявність інфекційного збудника говорять збільшення ШОЕ та лейкоцитоз. Зсув лейкоцитарної формули вліво підтверджує бактеріальну природу захворювання, праворуч - вірусну.

Лікування захворювання

У гострий період отиту середнього вуха основне завдання лікування – усунути причину захворювання, зменшити вираженість симптомів, відновити вентиляційну та дренажну функцію євстахієвої труби. З цією метою застосовують:

• назальні краплі;
• вушні краплі;
• антибактеріальні засоби

Назальні краплі звужують судини слизової оболонки носа, нормалізують проникність їхньої стінки, знімають набряк слизової оболонки. Як наслідок – відновлюється дренажна функція євстахієвої труби, покращується відтік рідини з барабанної порожнини.

Вушні краплі – отипакс, анауран – усувають набряк барабанної перетинки, знеболюють. З цією ж метою можна застосовувати спиртовий розчин борної кислоти. Перед закапуванням краплі розігрівають до температури тіла.

Антибіотики призначаються лише при вираженому больовому та інтоксикаційному синдромі. Препаратом вибору є захищені пеніциліни та цефалоспорини – аугментин, цефуроксим. Також застосовуються макроліди – наприклад, спіраміцин. Доза препарату, кратність прийому та тривалість курсу визначаються індивідуально.

Як симптоматичний засіб у гостру стадію рекомендують парацетамол, ібупрофен. Препарати мають протизапальний і жарознижувальний ефект, покращують загальний стан хворого.

Якщо, незважаючи на всі лікувальні заходи, у барабанній порожнині накопичується рідина, лікар порекомендує парацентез – прокол барабанної перетинки та видалення ексудату. Маніпуляція виконується тонкою голкою під місцевим знеболенням. Рідина відсмоктується за допомогою шприца.

Нерідко пацієнти сумніваються у необхідності парацентезу та відмовляються від процедури. У такому разі можливі два варіанти розвитку подій. Перший – після затихання запального процесу рідина перетвориться на сполучну тканину, що негативно позначиться на слуху.

Другий – гній самостійно зруйнує барабанну перетинку. Вилікувати таку форму отиту значно складніше. Тому оптимальне рішення - обговорити всі питання та сумніви з лікарем. Він не лише складе лікувальний план, але й пояснить усі переваги та недоліки лікування, допоможе зважити ризики та мінімізує ймовірність побічних ефектів.