Гіперостоз - причини та ознаки гіперостозу

Гіперостоз відноситься до групи диспластичних захворювань і може розглядатися як самостійне або як один із симптомів інших недуг.

Щодо морфологічних ознак – це ущільнена кісткова тканина, що розростається. Розростається вона двома способами:

• Періостально – патологічна зміна губчастого шару, що призводить до звуження просвіту трубчастої кістки, зниження кровопостачання через запустіння судин.
• Ендостально – змінам піддаються практично всі шари. Окістя, губчастий і кірковий стають щільними і товстішими, що призводить до сильної (візуально помітної) деформації. Під час дослідження виявляється висока концентрація незрілої кісткової речовини, кістковий мозок заміщується волокнами сполучної тканини.

За поширеністю процесу виділяють дві форми:

• Локальний – що розповсюджується в межах однієї кістки. Цей тип зазвичай спровокований надмірними фізичними навантаженнями, пухлинними процесами чи віковими змінами.
• Генералізований – множинне ураження кісток, що супроводжується відхиленнями в інших системах та органах. Належить до спадкових хвороб, але лікарі часто зустрічаються з невстановленим патогенезом. Може супроводжуватись зниженням слуху, погіршенням зору, уповільненим фізичним розвитком.

Причини

Серед найбільш поширених причин гіперостозу виділяють такі:

• надмірне фізичне навантаження на одну з кінцівок (зустрічається при односторонній ампутації);
• травми, які супроводжуються запаленням, інфікуванням;
• патологічні переломи;
• загальна інтоксикація організму, отруєння, радіаційне опромінення;
• злоякісні пухлини;
• системні, ревматичні захворювання;
• ендокринопатії;
• спадковість.

Симптоми

У дитячому віці (до півроку) гіперостоз характеризується гострою симптоматикою: підвищеною температурою тіла, занепокоєнням, роздратуванням. Особа, особливо лобова частина та нижня щелепа, набрякають. Також уражаються кінцівки: м'які тканини запалюються, утворюються припухлості, які при пальпації вирізняються високою щільністю та хворобливістю.

Період статевого дозрівання супроводжується зменшенням м'язової тканини, зниженням слуху, зору, нервовим тиком, лихоманкою. Таким пацієнтам необхідна консультація лікаря-ортопеда, ревматолога, фтизіатра, пульмонолога, ендокринолога, педіатра чи терапевта.

Діагностика

При перших проявах гіперостозу (у немовлят це припухлість, у статевозрілих людей, що доповнюється локалізованим болем) необхідно записатися на прийом до лікаря-педіатра або терапевта.

Такі методи діагностики, як опитування, огляд та пальпація пацієнта не дають інформативних результатів. Одним із найбільш точних діагностичних прийомів є рентгенографія. Додатково можуть бути призначені томографія, енцефалографія або радіонуклідне дослідження.

У деяких випадках діагноз встановлюють шляхом диференціювання подібних патологій: остеопатії, туберкульозу, уродженого сифілісу.

Лікування

З метою лікування недуги лікар призначає комплекс протизапальних, вітамінно-мінеральних та загальнозміцнюючих препаратів. Показано фізіотерапевтичні процедури, лікувальну фізкультуру.

Профілактика

За своєчасного виявлення у 99% прогноз сприятливий. Після повного одужання (від 2 до 6 місяців) пацієнт щорічно (при набутому) і 2 рази (при вродженому вигляді) відвідує лікаря для огляду, за необхідності робить рентгенограму.