Флебіт - причини та ознаки флебіту

Захворювання буває кількох видів:

• ендофлебіт – запалюється внутрішня оболонка вени;
• перифлебіт - уражається зовнішня оболонка;
• панфлебіт – ушкоджуються усі оболонки.

Основні стадії розвитку патології:

• Гостра – має яскраву клінічну картину, завдаючи людині чимало страждань та суттєво обмежуючи її рухову активність.
• Хронічна – протікає м'якше. Періоди загострень чергуються періодами ремісії.

Причини

До поширених чинників ставляться такі:

• травматичне ушкодження (наприклад, при тривалому перебуванні катетера, невміло зробленого внутрішньовенного уколу);
• інфекційне ураження (переважно стафілококової, стрептококової природи);
• тривала напруга (під час важкої фізичної праці, вагітності, пологів);
• хімічний опік певними фармпрепаратами;
• алергія (зокрема на укуси комах);
• спадкова слабкість судин.

Найчастіше запалення венозної стінки виникає як ускладнення вже існуючого варикозного розширення вен нижніх кінцівок.

Також зустрічається штучно спровоковане запалення, поява якого є запланованим етапом такої методики боротьби з варикозом, як склеротерапія. Цей різновид недуги називається асептичний флебіт.

Симптоми

Характерними проявами є підвищена стомлюваність і біль при ходьбі, почервоніння окремих ділянок шкірного покриву, набряклість. Місцева температура тіла схильна підвищуватись. При хронічному перебігу дискомфортні ознаки турбують навіть у стані спокою.

Трапляється, що запалення судинної стінки поєднується з попутним утворенням тромбу. Він перекриває собою просвіт судини, викликаючи часткову або повну оклюзію (закупорку). Таке захворювання називається тромбофлебіт.

Діагностика

1. Для встановлення правильного діагнозу, а також виявлення тромбів або емболій, повсюдно застосовується такий діагностичний захід як доплерографія (ультразвукове дуплексне сканування).

Кваліфікована очна консультація лікаря-флеболога найчастіше дозволяє безпомилково визначити флебіт.

Лікування

Неускладнений флебіт успішно піддається консервативній терапії. Призначаються таблетки, що мають комплексний лікувальний вплив на артеріо-венозну систему: мікронізовані фракції діосміну, кардіо аспірин, ацетилсаліцилова кислота. На тлі їх прийому покращуються реологічні властивості крові (в'язкість, плинність), знижується схильність до тромбоутворення, підвищується тонус венозної стінки.

Зовнішньо використовуються венотонізуючі креми та гелі, що містять гепарин, діосмін, троксерутин, есцин. Вони ефективно усувають запальний процес, набряки та больові відчуття, покращують венозний відтік та мікроциркуляцію.

Хороші результати дають фізіотерапевтичні методи: лазеролікування, ультрафонофорез та електрофорез лікарськими препаратами. Багатьом пацієнтам допомагає гірудотерапія: прикладання до хворих місць медичних п'явок.

Тромбофлебіт здебільшого лікується оперативно. Виконується тромбектомія: хірургічне видалення тромбу, що сформувався, з метою відновлення нормального кровотоку. У складних ситуаціях, коли тромбоутворення відбулося у варикозній посудині, він також видаляється. Таке радикальне рішення приймається хірургом, щоб уникнути подальшого тромбування.

Існують сучасні медикаментозні засоби у формі розчинів для ін'єкцій, які безпосередньо сприяють розсмоктуванню сформованих тромбів та активно перешкоджають виникненню нових. До них відноситься сулодексид, речовина, отримана зі слизової оболонки свинячого кишечника.

Профілактика

Потрібно давати ногам повноцінний відпочинок. При виражених набряках та тяжкості в кінцівках корисні розвантажувальні пози. До них відносяться укладання ніг на височину вище рівня серця і встання на карачки.

Особам із серцево-судинною патологією рекомендується проходження ангіопротекторних курсів двічі на рік. Щоб своєчасно виявити варикозну хворобу на ранніх стадіях, слід записатися на прийом до лікаря-флеболога за наявності будь-яких тривожних проявів із підозрою на цей діагноз.