Дисоціативні розлади - причини та ознаки дисоціативних розладів

Види цього розладу

Згідно з класифікацією DSM-IV, дисоціативні розлади бувають:

• деперсоналізація – є розлад самосприйняття. Хворий сприймає свої дії із боку. Характерними є відчуття втрати контролю над своїми діями. Супроводжується дереалізацією. Може розглядатися як симптом різних психічних порушень (депресії, шизофренії, шизотипового розладу, панічного та біполярного розладу). Можуть визначатися як самостійний синдром деперсоналізації-дереалізації. Може спричиняти суїциди;

• дисоціативна фуга – розвивається при цілеспрямованому та раптовому переїзд у незнайоме місце (відбувається забування інформації про себе, але решта пам'яті зберігається);
• дисоціативний розлад ідентичності чи его-стан – характерно роздвоєння особистості людини, у результаті створюється враження, що у одному тілі перебувають кілька абсолютно різних особистостей. Відбувається періодичне перемикання особистостей. Відсутня пом'ять однієї особи, поки активна інша;
• дисоціативна амнезія – хворий втрачає пам'ять, причому втрата пам'яті відбувається лише з події особистого характеру. Розвивається внаслідок сильного та тривалого стресу. Здатність засвоювати нову інформацію зберігається. Тривалість цього стану від кількох годин до кількох місяців.

Згідно з класифікацією МКБ-10, дисоціативні розлади бувають:

• дисоціативна фуга;
• дисоціативна амнезія;
• дисоціативний ступор;
• одержимість та транс;
• дисоціативні рухові розлади;
• втрата чуттєвого сприйняття чи дисоціативна анестезія;
• дисоціативні псевдосудоми або конвульсії – на вигляд схожі з епілептичними судомними нападами. Не характерне прикушування мови, а також мимовільне сечовипускання.

Психологи виділяють такі види цього розладу:

• психогенна фуга;
• виникнення множинної особистості;
• психогенна амнезія.

Причини

Причини, що сприяють розвитку дисоціативних розладів:

• сильні та часті стреси;
• нестерпний стрес;
• різні події, що травмують;
• психічна травма;
• нестерпна ситуація;
• наявність у ранньому дитинстві важких емоційних травм;
• екстремальне фізичне насильство, що повторюється;
• сексуальне насильство, що повторюється;
• емоційне насильство, що повторюється;
• нестача турботи в дитинстві;
• травматичний досвід;
• нестача захисту від небажаного досвіду;
• тривалий час перебування без сну;
• одержання хворим на дозу «звеселяючого газу» (наприклад, при проведенні стоматологічних маніпуляцій);
• застосування до хворого на гіпноз;
• затяте дотримання релігійного культу (наприклад, стан трансу);
• різні медитативні практики;
• жорстокого поводження в дитинстві;
• участь у бойових діях;
• тортури;
• негативний вплив з боку родичів у дитинстві;
• перенесення природного лиха чи автокатастрофи;
• тривале вживання алкогольних напоїв та наркотичних препаратів;
• вплив токсичних речовин на головний мозок

Дисоціативні розлади найчастіше виникають як захисний механізм у відповідь на дію різних травмуючих факторів.

Симптоми

Симптоми дисоціативних розладів, які в тій чи іншій мірі характерні для кожного виду захворювання:

• поява роздвоєння особистості;
• раптова втрата хворим на пам'ять (втрата пам'яті може бути частковою або повною, тривалою або короткочасною);
• свідомість може бути не порушена, а може бути порушена різною мірою;
• звуження свідомості;
• раптовий відхід з дому чи роботи;
• вигадана особистість хворого;
• спотворення у відчутті простору та часу;
• порушення світосприйняття;
• тривожними та депресивними станами;
• негайно - на прості питання хворий дає неправильні відповіді;
• дезорієнтацією;
• розладами сприйняття;
• знижена реакція на зовнішні подразники;
• стан трансу;
• напади збудження із наступною амнезією.

Діагностика

З появою перших ознак порушення свідомості, і навіть при амнезії необхідно записатися приймання кневропатологу чи психіатру. Фахівець проведе опитування та консультацію хворого. Діагноз ставиться після проведеного опитування виходячи з поведінки пацієнта.

• електрокардіограма;
• комп'ютерна томографія;
• магнітно-резонансна томографія

Лікування

Лікування цього стану включає:

• психотерапію;
• медикаментозне лікування (антидепресанти, транквілізатори);
• гіпнозу.

Профілактика

Профілактика дисоціативних розладів включає:

• правильний спосіб життя;
• попередження дитячого насильства;
• уникнення емоційного та психічного перенапруги.