Шок - причини та ознаки шоку

Види шоку

Фахівці виділяють такі види цього стану:

• кардіогенний;
• гіповолемічний;
• перерозподільний чи дистрибутивний.

Згідно з іншою класифікацією, шок буває:

• гіповолемічний;
• кардіогенний;
• травматичний;
• септичний;
• нейрогенний;
• анафілактичний;
• комбінований.

Також виділяють такі види цього стану:

• судинний шок – поєднує у собі нейрогенний, септичний, анафілактичний види шоку. Розвивається при звуженні судин, що спричинене бактеріальною інфекцією, травмами спинного або головного мозку;
• гіповолемічний - включає ангідремічний і геморагічний шок;
• больовий шок – поєднує в собі опіковий та травматичний шок;
• кардіогенний шок;

Для цього стану характерна наявність наступних стадій:

• І ступеня або компенсований - характерне збереження свідомості, хворий йде на контакт, але він трохи загальмований. Має сприятливий прогноз;
• II ступеня чи субкомпенсований – характерна загальмованість хворого, блідість шкірних покривів, приглушеність тонів серця, дихання поверхневе та прискорене. Необхідне проведення протишокових заходів;
• III ступеня чи декомпенсований – розвивається адинамія, загальмованість. Відсутня реакція біль. Хворе тихо і слабо каже, характерна сплутаність свідомості;
• IV ступеня чи незворотний – розвивається термінальний стан. Хворий перебуває непритомний, шкіра стає мармурової з наявністю застійних плям типу трупних. Пульс ледь промацується. Прогноз вкрай несприятливий.

Фахівці виділяють такі стадії шоку:

• 1 стадія, компенсована або непрогресуюча – характерне збереження перфузії життєво важливих органів, що відбувається за рахунок компенсаторних механізмів;
• 2 стадія чи прогресуюча – розвивається стан, коли компенсаторні механізми не в змозі зберігати необхідну перфузию. Відбувається запуск прогресії всіх патогенетичних механізмів, що призводять до розвитку шоку;
• стадія незворотних змін або 3 стадія - неможливо поліпшити стан хворого за допомогою лікарського втручання.

Причини

Причини розвитку шокового стану:

• зараження бактеріальною інфекцією (перитоніт, сепсис, гангренозний процес);
• травми спинного мозку;
• травми довгастого мозку;
• попадання в організм людини алергену;
• прийом препаратів плазми та плазмових білків;
• анестезуючі та рентгеноконтрастні засоби;
• прийом лікарських засобів;
• дефіцитом циркулюючої крові;
• зниження вторинного серцевого викиду;
• зниження венозного повернення;
• при зневодненні;
• втрата плазми та крові;
• порушення роботи серця;
• нездатні утримувати кров судинами;
• нестача кисню;
• травма;
• опік;
• зовнішні та внутрішні кровотечі;
• порушення гомеостазу.
• гіпоксія;
• інфаркт міокарда;
• забій серця;
• "перегинання" серця під час напруженого пневмотораксу;
• прийом великих доз сечогінних засобів;
• переливання крові іншої групи;
• некроз печінки.

Викликати стан шоку можуть одночасно кілька причин.

Найпоширеніша причина, що призводить до розвитку шокового стану – сильна крововтрата. Для дорослої людини, для розвитку цього стану, необхідно втратити близько 2 літрів крові.

Симптоми

Симптоми шоку:

• зниження кров'яного тиску (може повністю бути відсутнім);
• почастішання пульсу чи навпаки, пульс може стає «м'яким», слабким і «ниткоподібним»;
• почастішання дихання;
• різка слабкість;
• блідість шкірних покривів;
• шкіра може стає блідо-синюватою або блідо-жовтою;
• відсутність сечі;
• відсутність реакцію біль;
• втрата свідомості.

Не завжди цей стан закінчується смертю. Шок може розвиватися протягом кількох хвилин, годин. Чим раніше цей стан буде діагностовано, тим більша ймовірність врятувати життя людині.

Діагностика

З появою перших ознак, які можуть свідчити про розвиток шоку, необхідно негайно записатися приймання креаніматологу. Під час огляду, можлива консультація уанестезіолога.

Для підтвердження діагнозу лікар призначить такі дослідження:

• опитування;
• зовнішній огляд хворого;
• вимір артеріального тиску (за методом Короткова);

Лікування

Для ефективного лікування шоку необхідно встановити причину, яка його спричинила. Для лікування шокового стану проводять наступні заходи:

• зупинка кровотечі (якщо є);
• штучне дихання;
• надягають на хворого протишоковий костюм;
• лікарська терапія;
• оперативне лікування хірурга;
• штучна вентиляція легень.

Профілактика

Профілактика цього стану полягає у своєчасному лікуванні захворювань, які можуть призвести до його розвитку.