Пароксизм - причини та ознаки пароксизму

Нижче наведено окремі приклади пароксизмів:

• церебрально-вегетативні - стан, який необхідно відрізняти від порушень роботи ендокринних залоз;
• симпатико-адреналові- властиві для феохромоцитом;
• ваго-інсулярні - характерні для інсулом;
• вегетативно-судинні, однією з форм яких є непритомність;
• епілептиформні є короткочасні загострення і мають різну клініку;
• сутінкові форми різко виникають та припиняються;
• дисфорія — зміни, що спонтанно виникають в настрої в злобно-тужливу сторону.

Причини

З видової класифікації видно, що причини розвитку пароксизмів також різноманітні, як самі пароксизми. Але варто відзначити, що фактор, що викликає той чи інший пароксизм, корелює з тією патологією або ураженням того органу, в якому або через який відбувається пароксизм.

Симптоми

Такі стани своєю клінічною картиною відбивають відхилення у тих органах чи системах, які стають причиною розвитку пароксизмів. Прикладами можуть бути:

• Судомні пароксизми при епілепсії.
• Відчуття серцебиття при пароксизмі тахікардії.
• Зміни кольору шкіри та температури тіла, підвищеної пітливості відчуття страху, тривоги або навпаки слабкості та запаморочення при ваго-інсулярних та симпато-адреналових пароксизмах.
• Різні оніміння, поколювання, зміни чутливості при судинних пароксизмах.
• Хвилювання, галюцинації, марення, затьмарення свідомості при афективних пароксизмах.

Цей перелік далеко не повний, він лише містить окремі приклади, що дають розуміння суті пароксизмів.

Тривалість пароксизмів може бути від секунд або хвилин до кількох годин. Характерним для пароксизмів будь-якої природи є раптовість появи і таке ж раптове завершення, часто без жодних видимих причин.

Діагностика

За наявності перелічених вище ознак необхідно отримати консультацію лікаря загальної практики, після чого можуть знадобитися консультації невропатолога, кардіолога, психіатра, хірурга і т.д., залежно від патології, яка є причиною конкретного пароксизму.

Діагностика зводиться до обстеження тих органів прокуратури та систем, у яких розвиваються чи стають причиною розвитку тих чи інших пароксизмів. Зі сказаного вище можна зробити висновок, що в діагностиці патології можуть використовуватися майже всі доступні на даний момент медичні засоби та методи, за умови, що вони призначені лікарем з конкретною діагностичною метою.

Лікування

За аналогією з діагностикою лікування пароксизму – це лікування патології, що викликає даний пароксизм, тобто епілептичні пароксизми лікує невролог, кардіальні – кардіолог, афективні – психіатр тощо.

Профілактика

Профілактичними заходами є уникнення стресів, виключення фізичних та розумових перевантажень, правильне харчування та відмова від шкідливих звичок, періодичні профілактичні огляди та здоровий спосіб життя.