Лейкоплакія сечового міхура - причини та ознаки Лейкоплакія сечового міхура

За місцем локалізації розрізняють такі види цього захворювання:

• лейкоплакія шийки сечового міхура – патологічний процес зачіпає лише шийку сечового міхура. Найчастіше зустрічається;
• лейкоплакія тіла сечового міхура – у разі відбувається запалення слизової тіла сечового міхура.

Згідно з іншою класифікацією лейкоплакію, що розвивається в сечовому міхурі буває:

• морфологічна або плоскоклітинна метаплазія слизового епітелію сечового міхура – розвивається плоскоклітинна метаплазія, яка не супроводжується апатозом;

• клінічна лейкоплакія – характеризується плоскоклітинною метаплазією, що супроводжується апатозом, утворенням типових бляшок та кератинізацією.

Вирізняють такі форми цього захворювання:

• плоска форма – спостерігається помутніння на слизовій оболонці сечового міхура. Найлегша форма хвороби;
• бородавчаста форма - зроговіння мають чіткі межі. Може нашаровуватись на осередки розвитку плоскої форми цього захворювання;
• ерозійна форма - проявляється у вигляді тріщин та ерозій.

У протіканні лейкоплакії, що розвивається у сечовому міхурі, фахівці виділяють наступні стадії:

• перша стадія – у сечовому міхурі відбувається плоскоклітинна зміна його слизової оболонки;
• друга стадія – на слизовій внутрішньої оболонки сечового міхура розвивається плоскоклітинна метаплазія;
• третя стадія – подальший розвиток плоскоклітинної метаплазії та кератинізації слизової.

Причини

Причини, що викликають це захворювання:

• наявність, що передаються статевим шляхом, захворювань;
• наявність, що передаються статевим шляхом, інфекцій (мікоплазми, уреоплазми, гонококи, статевий герпес та інші);
• інфекційні захворювання шлунково-кишкового тракту (кишкова паличка, стафілококи та інші);
• хронічні хвороби сусідніх органів (матки, придатків матки, кишківника, нирок);
• аномалії органів сечостатевої системи;
• ендокринні хвороби;
• карієс на зубах;
• хронічний гайморит; тонзиліт;
• тривале застосування внутрішньоматкових спіралей;
• безладне статеве життя;
• незахищений секс;
• переохолодження;
• неправильний спосіб життя;
• часті стреси;
• неповноцінний відпочинок;
• знижений імунітет;
• вік (найчастіше зустрічається після 30 років);
• підлогу (частіше схильні жінки через особливості сечівника).

Симптоми

Симптоми цього захворювання залежить від її форми.

Симптоми лейкоплакії сечового міхура плоскої форми:

• практично відсутні скарги;
• іноді може спостерігатися відчуття стягування;
• вогнище запалення на слизовій оболонці має замутнення;
• слизова оболонка в міру ороговіння опалескує;
• згодом слизова оболонка набуває кольору перламутру;
• вогнище виступає над рельєфом слизової оболонки.

Симптоми лейкоплакії сечового міхура бородавчастої форми:

• вогнище запалення має різке обрис;
• вогнище починає ороговевати;
• вогнища можуть нашаровуватися на ділянки плоскої форми лейкоплакії;
• поверхню вогнища горбиста.

Симптоми лейкоплакії сечового міхура ерозивної форми:

• на слизовій оболонці з'являються ерозії, тріщини;
• безліч вогнищ лейкоплакії.

Симптоми, характерні для всіх видів та форм даного захворювання:

• порушення процесу сечовипускання;
• в області малого тазу з'являються болі, які набувають хронічного характеру;
• ріжуча біль при сечовипусканні;
• біль ниюча, тупа;
• біль набуває постійного характеру;
• печіння при сечовипусканні;
• у ділянці сечового міхура розвивається дискомфорт;
• переривчастий струмінь;
• прискорене сечовипускання;
• неповне спустошення сечового міхура;
• погіршення загального стану.

Захворювання призводить до втрати еластичності стінок сечового міхура, внаслідок чого він не виконує адекватно своїх функцій. Що може призвести до формування ниркової недостатності, і, як наслідок, до смерті.

Діагностика

При появі вище описаних симптомів необхідно записатися на прийом до лікаря-уролога. Лікар проведе консультацію та первинний огляд. Для встановлення більш точного діагнозу, уролог призначить такі діагностичні дослідження:

• біохімічний аналіз сечі;
• загальний аналіз сечі;
• функціональна проба сечі за Нечипоренком;
• бакпосів;
• ПІФ;
• ПЛР;
• цистоскопія;
• імунограма;
• УЗД органів сечостатевої системи;
• біопсія слизової стінки сечового міхура.

При необхідності призначається консультація у гінеколога (для жінок) із взяттям мазка з піхви.

Симптоми цього захворювання схожі на симптоми циститу, що ускладнює діагностику захворювання.

Лікування

Лікування лейкоплакії, яка розвивається в сечовому міхурі, включає:

• медикаментозне лікування (антибактеріальні, протизапальні, загальнозміцнюючі препарати, імунокоректори);
• зрошення (інстиляції) сечового міхура препаратами - аналогами глікозаміногліканів;
• фізіотерапевтичне лікування;
• хірургічні операції, що проводяться хірургом (ендоскопічна операція, трансуретральна резекція сечового міхура).

Профілактика

Профілактика лейкоплакії сечового міхура включає:

• профілактика, що передаються статевим шляхом, інфекцій;
• безпечний секс;
• профілактика хвороб внутрішніх органів