Діагностика аутизму у дітей

Перші ознаки аутизму

РАС пов'язаний з порушеннями розвитку нервової системи та головного мозку. Люди з РАС зазнають складнощів у соціальному житті, коло їхніх інтересів вкрай вузьке.

Вперше розлад аутистичного типу було описано понад півстоліття тому. У минулому столітті воно зустрічалося рідко, 1 випадок на 10 000. У ХІХ столітті поширеність РАС різко зросла. За останніми даними, на 100 дітей припадає один аутист.

Серед хлопчиків подібне порушення трапляється у 2-3 рази частіше, ніж у дівчаток.

Причини відхилення не з'ясовані. Вчені вважають, що подібна патологія пов'язана з генетичними мутаціями, родовою травмою, інфекційними захворюваннями, перенесеними у ранньому віці, впливом на організм медичних препаратів, важких металів, пестицидів.

Симптоми РАС у немовляти:

• малюк мало звертає уваги на маму, не посміхається, відводить очі;
• не формується прихильність до рідних та близьких людей;
• годування не приносить задоволення, новонародженому складно прийняти зручну для ссання позу;
• немовля не подобається, коли його беруть на руки;
• у немовляти поганий сон;
• діти-аутисти пізно починають лепетати.

Аутистичне порушення у дошкільнят

Ознаки розладу аутистичного спектра поділяються на комунікативні, соціальні та поведінкові. Це так звана тріада аутизму.

Проблеми у комунікації (вербальної та невербальної) проявляються таким чином:

• міміка та жести зведені до мінімуму;
• мова монотонна або з дивними інтонаціями, іноді малюк взагалі не говорить, втрачає набуті раніше мовні навички (мутизм);
• ехолалія – недоречне повторення почутих у розмові слів і виразів (на запитання «Скільки тобі років?» аутист відповідає «Тобі 5 років»);
• нерідко дитина говорить про себе, уникаючи використання першої особи («я»), називаючи своє ім'я або вимовляючи займенники третьої особи: «Миша втомився, він хоче спати».

Маля-аутиста не можна назвати «чомучкою», його відрізняють замкнутість і відчуженість від зовнішнього світу.

Дитині складно взаємодіяти із соціумом:

• він не товаришує з дітьми, воліє усамітнення;
• не терпить дотиків;
• уникає зорового контакту, рідко посміхається, не звертає увагу на емоції оточуючих;
• не озивається на власне ім'я, нерідко батьки думають, що у малюка приглухуватість.

Для дітей-аутистів характерно стереотипна поведінка:

• грає з певною іграшкою, не цікавлячись новими;
• вузьке коло його інтересів не змінюється;
• дитині необхідна одноманітність, вона пручається змінам;
• він дотримується встановлених правил, вимагає, щоб обстановка в будинку не змінювалася.

Малюк-аутист може виявляти агресію, причому у 70% це аутоагресія – ворожий настрій, травмування самому собі. Спалахи гніву часто пов'язані зі стороннім втручанням у звичний спосіб життя дитини.

Часто діти з порушенням розвитку не можуть вчитися: їм складно засвоювати нові знання через синдрому гіперактивності та дефіциту концентрації уваги.

Ступінь та характер порушень у різних типів аутизму дещо відрізняється.

Так, у людей з синдромом Аспергера (Різновид порушень аутистичного спектру), як правило, немає проблем з мовленням, навчальністю, вони мають високий рівень IQ. Дитина-аспі говорить химерними, складними фразами, незграбно рухається.

Поставити точний діагноз може лише фахівець. При ранній діагностиці патології (до 1,5-2 років) можливо провести ефективну корекцію.

Правила спілкування з аутистом

Бажаєте навчитися спілкуватися з «людиною дощу», дотримуйтесь цих рекомендацій:

• говоріть простими, зрозумілими пропозиціями;
• уникайте алегорій і натяків, діти-аутисти сприймають все буквально;
• стежте за інтонацією: вона має бути рівною, нейтральною;
• вибирайте відповідні місця для прогулянок та ігор (уникайте стовпотворів, шуму);
• не шукайте підтекст у словах дитини, якщо він запитав «Ти не хочеш їсти?», це не означає, що вона голодна;
• якщо малюк не каже, зробіть картки, за допомогою яких він сигналізував би про свої бажання;
• не лайте малюка за провини.

Головне - любите малюка таким, яким він є!