Що таке сифіліс, шляхи зараження. Перші ознаки та симптоми. Профілактика

Якщо у людини виявлено сифіліс і при цьому у нього є постійний статевий партнер, лікування має бути призначене обом.

Сифіліс: можливі шляхи зараження

Як було зазначено вище, сифіліс може передаватися під час статевого контакту між партнерами. Збудник цього захворювання – спірохета Шаудіна-Гофмана (бліда трепонема). Вона може зберігатися у вологому середовищі тривалий час, тому фізіологічні особливості організму для неї ідеальні. Гине інфекція тільки при висиханні. При цьому патогенні властивості трепонеми не змінюються навіть якщо вона довго знаходиться в організмі носія.

Іноді виникали випадки зараження патологоанатомів під час розтину трупів. Однак у сучасному світі можливість заразитися таким чином зведена до мінімуму. При цьому гінекологи, урологи та співробітники лабораторій також повинні пам'ятати про найсуворіше дотримання процесу роботи та особистої гігієни під час контакту зі статевими органами пацієнтів під час обстеження чи взяття аналізів. Також передаватися сифіліс може при пристрасних поцілунках та оральному сексі. І тим не менш, найкраще спірохета Шаудіна-Гофмана приживається на слизовій оболонці статевих органів і передається партнеру при незахищеному сексі. Через садна та мікротріщини збудник потрапляє всередину організму, де і починає активно розмножуватися і поширюватися.

Характерні ознаки розвитку сифілісу

Загальна картина сифілісу має різноманітність клінічних форм. При цьому лікування пацієнтам на всіх впливає по-різному, що в результаті призводить до різних результатів захворювання. У деяких пацієнтів спостерігаються позитивні результати, незважаючи на низьку ймовірність одужання. І, навпаки, правильно та своєчасно обрана схема лікування може виявитися неефективною. Вирішальними факторами є імунітет організму, а також прояв поведінки збудника.

Збудник сифілісу розвивається в організмі за невеликий час. Спочатку у хворого відзначається гарне самопочуття, без підозри на інфікування. Інкубаційний період сифілісу в середньому – три тижні, у поодиноких випадках – більше чи менше. Якщо в цей період пацієнт паралельно приймає антибактеріальні засоби, що пригнічують бліду трепонему, інкубаційний період може затягнутися, а перебіг хвороби змінитися.

При цьому існує асимптомний сифіліс, якому характерні:

• відсутність виражених клінічних симптомів;
• відсутність серологічних проявів щодо аналізу крові.

Такий вид сифілісу особливо небезпечний, якщо спостерігається у вагітних жінок, оскільки дитина може отримати вроджений сифіліс.

Основні симптоми сифілісу

Залежно від стадії розвитку хвороби, її прояв відрізнятиметься. Це дозволяє своєчасно поставити діагноз та врахувати занедбаність ситуації. Вперше ознаки сифілісу можна виявити після закінчення періоду інкубації. У районі потрапляння інфекції в організмі утворюється ерозія, яка називається твердий шанкер. В основному шанкер є одиничною освітою, але іноді можуть виникати кілька виразок. При цьому локалізація їх може бути на значній відстані один від одного.

Підвищення температури незначне, здебільшого вона буває субфебрильною. Лабораторні дослідження крові мають негативні результати, оскільки вироблення антитіл організмом починається дещо пізніше.

Додатково можуть спостерігатись загальне нездужання, ломота в тілі, збільшення лімфовузлів.

Якщо хворий на сифіліс веде статеве життя в період інкубаційного періоду, з'являтимуться нові шанкри різної величини та локалізації. При виявленні будь-якої виразки на статевих органах, особливо круглої або овальної форми з чіткими краями, слід негайно звернутися до венеролога, щоб виявити або виключити сифіліс.

Перша стадія сифілісу продовжується в середньому 45 днів. Якщо у цей період не виявити захворювання чи провести неправильне лікування, інфекція почне вражати внутрішні органи. Насамперед кісткову та нервову системи. Це вже наслідки вторинного свіжого сифілісу, який протікає з моментами рецидиву, коли симптоми знову повертаються після короткого відрізка часу.

Вторинний період хвороби можна охарактеризувати поліморфними клінічними симптомами. Мається на увазі, що на шкірі людини виникає висип у вигляді плоских плям або розеол, що іноді зникають при натисканні. Розеол може поєднуватися з появою папул. Сверблячка при сифілісі – досить рідкісне явище. Папульозний сифіліс поводиться таким чином:

• папули височіють над поверхнею шкіри;
• мають чіткі межі та щільну консистенцію;
• колір може змінюватися від рожевого до кольору шинки.

Якщо папули локалізуються на статевих органах або довкола анального отвору, можуть з'явитися широкі кондиломи. При цьому папули перероджуються в пухлиноподібні утворення, з поверхнею, що довго не загоюється. У цьому випадку кондиломи створюють дискомфорт, а також болючі відчуття при ходьбі.

Сифіліс другої стадії розвитку може тривати до 6 років і більше, змінюючись третинним періодом хвороби. Виразки при цьому після загоєння залишають грубі рубці, тому сифіліс багаторічної давності легко розпізнати на тілі людини. Плями на тілі стають бурими кольорами з явищами атрофії, схожими на мозаїку. При цьому для оточуючих людей хвора на сифіліс людина менш небезпечна через знижений рівень зараження.

Остання стадія сифілісу спричиняє глухоту, сліпоту через атрофію нервових закінчень. Найбільш тяжкі зміни спостерігаються з боку нервової системи. Сифіліс нерівної системи може протікати і натомість системного поразки всіх органів прокуратури та систем організму. У результаті людина може залишитися інвалідом або померти, тому затягувати початок лікування або ставитись до нього не слід.

Лікування сифілісу

Якщо звернути увагу до захворювання протягом року, іноді достатньо однієї дози пеніциліну. Якщо пацієнт має алергію на пеніцилін, його можна замінити тетрацикліном або доксицикліном. На пізніх стадіях захворювання венеролог розписує курси лікування з іншими дозуваннями препаратів. Алкоголь під час лікування не можна вживати.

Статеві відносини під час лікування сифілісу мають бути виключені, при цьому партнер хворого на сифіліс також має пройти обстеження, а у разі позитивного результату – лікування. За відсутності належного лікування сифілісу дуже велика ймовірність розвитку ускладнень, у т. ч. смерть.

Профілактика сифілісу

Для попередження зараження сифілісом слід вести правильне статеве життя: користуватися презервативами та дотримуватися особистої гігієни.