Тріщина прямої кишки - причини та ознаки тріщини прямої кишки

За течією тріщина прямої кишки поділяється на гострий та хронічний типи.

По глибині розташування буває глибокою та поверхневою.

По локалізації фісури: в області ануса, безпосередньо у прямій кишці, змішана.

Причини

Існує ряд причин виникнення цієї недуги. До нього входять:

• пошкодження стінки ануса, пов'язаної з непроходження калових мас. Поясненням запорів може бути погане харчування з недостатнім поїданням клітковини, через що кишечник не може працювати як слід;
• родова травма;
• слабкість м'язів тазового дна;
• тривалі та запальні процеси, що протікають у шлунково-кишковому тракті;
• надмірна фізична праця;
• наявність гемороїдальних вузлів;
• сторонні предмети у прямій кишці.

Хвороба не змусить себе чекати, якщо людина вживає мало овочів, фруктів, віддає перевагу смаженій картоплі та макаронам замість салату або гречаної каші.

Симптоми

Найчастіше вада виникає у жінок віком від 18 до 60 років, у чоловіків зустрічається рідше і частіше в похилому віці.

Основною первинною ознакою є сильний біль у задньому проході під час походу в туалет після або в процесі пологів анального сексу. Болючість надалі можливо при кожному акті дефекації і у пацієнта починається «стулобоязнь», він усвідомлено затягує спорожнення, чим провокується початок запорів та ще більше посилення ситуації. Виходить замкнене, порочне коло захворювання. Болі можуть бути такою інтенсивністю, що легко доводять людину до крику та сліз.

При великому пошкодженні слизової оболонки дискомфорт може з'являтися навіть при сечовипусканні. До основних ознак можна віднести спазм сфінктера, що виникає через подразнення нервових закінчень. Часто є кровотеча із заднього проходу, постійні запори, дискомфорт під час або після відвідування туалету.

Основне ускладнення – гострий парапроктит (запалення околоректальної жирової клітковини). При травмі слизової оболонки виникає загроза поширення хвороботворних мікробів у кров, що може призвести до більш серйозних наслідків для організму, наприклад, до зараження крові (сепсис). Якщо вчасно не лікувати недугу, то не виключено розвитку раку прямої кишки.

Діагностика

Діагностика полягає в інтерпретації скарг, опитуванні та огляді пацієнта лікарем-проктологом. При введенні пальця в задній прохід визначається стиск сфінктера, лінійний дефект слизової оболонки, ступінь больового синдрому. Для уточнення діагнозу та проведення його диференціювання лікар призначає додаткові методи дослідження: аноскопію, ректороманоскопію, яку проводить лікар-ендоскопіст. Якщо є ускладнення, необхідно пройти КТ (комп'ютерна томографія) органів малого таза, МРТ (магнітно-резонансна томографія) органів малого таза.

Для отримання більш детальної інформації про діагностику та терапію даної патології потрібно записатися на прийом до лікаря-проктолога або колопроктолога. Якщо є підозра на присутність пухлинної течії, проктолог направить до онколога. Консультація лікаря-проктолога дозволить правильно встановити діагноз, призначити терапію, відновити втрачену функцію та усунути біль.

Лікування

Терапією фісури займається лікар-проктолог, який визначає медикаментозний чи хірургічний спосіб лікування, не виключена їх комбінація.

Сучасна колопроктологія не дає гарантій повного загоєння. Консервативна терапія передбачає лікування за допомогою врегулювання дієти. Ефективні теплі ванни, свічки з беладою, іхтіолом, новокаїном, маслом обліпихи, мікроклізми з ромашкою. Такий вид спрямований на уникнення появи тяжких наслідків та зменшення гострого болю.

Застосовуються також новокаїнові блокади уражень та розтягувань задньопрохідного сфінктера. При хронічному перебігу показано оперативне втручання, що полягає у висічення проблемної ділянки.

Профілактика

У профілактичні заходи входить низка дій. Пацієнту слідує:

• своєчасно лікувати проктологічні захворювання;
• уникати неприродних статевих контактів через анус;
• не затримувати природний рефлекторний акт дефекації;
• тренувати задньопрохідні м'язи шляхом регулярного стиснення та розслаблення м'язів промежини у вільний час (у транспорті, на роботі, вдома);
• вживати продукти харчування з підвищеним вмістом клітковини та продукти, що призводять до послаблення випорожнень;
• уникати підняття тяжкості.