Анафілактичний шок - причини та ознаки анафілактичного шоку

Розрізняють кілька видів цієї недуги. Серед них:

• гемодинамічний – зазначаються скарги пацієнта із боку серцево-судинної системи;
• асфіктичний – спостерігається набряк гортані, бронхоспазм;
• церебральний – виражений такими симптомами, як біль голови, збудження, блювання, нудота, судоми;
• абдомінальний – спостерігається розлад стільця та сильний біль у животі.

Причини

Найчастіше анафілактичний шок виникає у тих людей, які страждають на алергію. У деяких випадках схильність до алергічних проявів може передаватися у спадок.

Найчастіші медикаменти, які можуть спровокувати гіперреакцію:

• антибіотики (ампіцилін, біцилін, пеніцилін, стрептоміцин);
• анестетики (новокаїн, лідокаїн);
• вітаміни (кокарбоксилаза, ціанокобаламін, тіамін);
• рентгенконтрастні йодовмісні речовини;
• сульфаніламідні препарати.

Анафілактичний шок може розвинутися при введенні ліків, вакцин або після укусів комах. Вкрай рідко причиною цієї патології може стати харчова алергія.

Симптоми

Легкий ступінь захворювання триває від кількох хвилин до двох годин, проявляється почервонінням шкіри, запамороченнями, слизовими виділеннями з носа, чханням та сильним свербінням. Присутні тахікардія та зниження АТ, відчуття жару по тілу. Для середнього ступеня характерні раптова слабкість і запаморочення, біль у ділянці серця з аритмією, різкі серцебиття, зниження артеріального тиску, порушення зору, загальмованість або збудження, страх смерті, шум у голові та вухах, похолодання тіла, липкий піт, спазм бронхів і задишка. При тяжкій спостерігаються судинний колапс з вираженою блідістю шкіри або її посинення, різке зниження тиску, ниткоподібний пульс, втрата свідомості, відсутність реакції на зовнішні подразники, розширення зіниць. Мимовільне відходження калу та сечі, поступово через деякий час не реєструється тиск, а також зникає пульс. Відбувається зупинка серцевої діяльності та дихання, настає клінічна смерть.

Діагностика

Постановка діагнозу, як правило, не викликає труднощів і базується на підставі клінічних проявів та даних алергологічного анамнезу. При необхідності алерголог призначає аналіз крові (клінічний та біохімічний), імуно-лабораторні проби, шкірні проби.

Лікування

Перша допомога включає виклик швидкої допомоги, за відсутності серцебиття і дихання - проведення непрямого масажу серця і ШВЛ. Якщо людина у свідомості, слід укласти її на бік, розстебнути всі ремені та застібки одягу, під ноги покласти валик чи подушку, щоб вони могли бути піднятими, припинити надходження алергену.

Терапія на рівні стаціонару проводиться такими методами:

• місце укусу або ін'єкції обколюють адреналіном підшкірно або внутрішньом'язово (дорослі – 0,5 мл 0,1% розчину, діти після 6 років – 0,3 мл 0,1% розчину), обкладають льодом;
• підшкірне вводять розчини кордіаміну, кофеїну;
• застосовують глюкокортикостероїди (гідрокортизон або преднізолон).

У міру перебування пацієнта у стаціонарі повторюються ін'єкції адреналіну та глюкокортикостероїдів, при лікарській алергії показані антагоністи ліків. Крім того, показані антигістамінні засоби, глюконат або хлорид кальцію. При набряку гортані виникає необхідність інтубації або трахеотомії, при бронхоспазму вводиться еуфілін. Подальше лікування проводиться з огляду на порушення серцевої діяльності, дихання та метаболічні порушення.

Профілактика

Профілактичні заходи полягають у ретельному зборі анамнезу. Перед тим, як ввести ті чи інші ліки, необхідно з'ясувати інформацію про можливі фактори ризику при його застосуванні або використання препаратів родинної групи. Пацієнтам, які в анамнезі мали алергічні реакції перед введенням нового медикаменту обов'язково потрібно призначити антигістамінні засоби.