Гемофільна паличка - причини та ознаки гемофільної палички

Існує 6 типів капсульованих штамів палички гемофільної: а; b; c; d; e; f.

Тип b є найбільш вірулентним. Це найчастіша причина інвазивних захворювань у дітей, які не досягли віку 5 або 6 років.

Гемофільна паличка – одна з найнебезпечніших, оскільки вражає дітей та дорослих людей з ослабленим імунітетом.

Причини

Джерело інфекції – хвора людина. Основний шлях передачі – повітряно-краплинний. Також може передаватися контактним шляхом (користування інфікованими іграшками, білизною, предметами вжитку). Захворюваність різко зростає навесні та наприкінці зими.

Недуга найчастіше вражає дітей, які перебувають у віці від півроку до 5 років, недоношених малюків з ознаками імунодефіциту первинної чи вторинної форми, людей похилого віку та хворих з імунодефіцитом різних видів.

Симптоми

Період інкубації не має чітко позначених меж за часом і залежить повністю від ступеня патологічного процесу, що розвивається. У деяких епізодах спостерігаються запальні зміни в органах дихання, а іноді й інші супутні патології. Гемофільний тип може супроводжуватися острогнійним менінгітом, гострою формою пневмонії, зараженням крові, запаленнями у підшкірній клітковині, епіглоттитом, артритами та ускладненими гнійними процесами.

Кожному випадку характерні індивідуальні прояви. Менінгіту властива симптоматика ГРЗ, яка швидко переходить у клінічні симптоми. Хвороба швидко розвивається, виникають інші клінічні форми. Супутниками пневмонії осередкового або пайового характеру стають запальні процеси в середньому вусі або гнійний плеврит. Виявляється недуга на обличчі, а саме на щоках та очницях. Шкіра стає ціанотичного відтінку, гіперемована. Загальні симптоми слабко виражені.

У дитини старше року на ногах чи руках може локалізуватись целюліт.

Запалення у надгортаннику нерідко супроводжуються різкою гіпертермією, відбувається отруєння організму та швидка смерть від ядухи.

Діагностика

Діагностування поточної патології інфекціоніст або педіатр проводить на підставі:

• аналізу скарг пацієнта;
• анамнезу хвороби;
• загального огляду: виявляється гіперемія в горлі, піднебінних дужках, наявність ознак запалення в надгортаннику, підшкірно-жирової клітковини;
• бактеріологічного посіву гною, мокротиння, ліквору, матеріалів, взятих зі слизових оболонок, на спеціальних живильних середовищах;
• серологічної діагностики - визначаються антитіла до збудника у крові;
• виявлення ДНК інфлюенці у мокротинні, плазмі крові за допомогою методу ланцюгової полімеразної реакції;
• консультації отоларинголога

Лікування

Якщо відсутні етіотропні терапевтичні заходи, це спричиняє високу смертність пацієнтів з цим діагнозом. Для терапії потрібне негайне лікарське втручання та постійний контроль з боку медичного персоналу. До 1970-х найбільшу ефективність приносило лікування ампіциліном. Але бактеріальні мутації призвели до того, що збудник набув надзвичайної стійкості та став несприйнятливим до цього препарату.

Терапію рекомендується проводити такими препаратами: цефалоспорином, левомецитином та ампіциліном. Факт постійних видозмін та пристосованості інфекції до медикаментів антимікробної дії призвів до зниження ефективності їх застосування. Але є й нові розробки в цій галузі, що надають ураженим нові медикаменти, здатні впливати на актуальні вірусні штами.

Профілактика

У сучасному календарі щеплень передбачена вакцинація проти гемофільної інфекції. Таке щеплення проводиться дітям, починаючи з 3 місяців до п'яти років. Дитина старше п'яти років такої процедури не потребують, оскільки їхня імунна система здатна самостійно боротися зі збудником.

Вакцинацію здійснюють також за індивідуальними показаннями особам з частими ГРВІ, ураженням центральної нервової системи, показаннями до видалення селезінки (у такому разі імунізацію здійснюють перед хірургічним втручанням).

Серед інших профілактичних заходів варто назвати виявлення носіїв у людей похилого віку та призначення їм адекватного лікування, зміцнення імунітету (збалансоване харчування, прийом полівітамінів) та ін.