Параоваріальна кіста - причини та ознаки параоваріальної кісти

Виділяють такі види параоваріальних кіст:

• Параоваріальна кіста праворуч - дана кіста утворюється на правому яєчнику. Найчастіше утворюються у жінок дітородного періоду, але траплялися випадки виявлення даного виду кіст у дівчаток-підлітків. Може формуватися між яєчником та маткою. Параоваріальна кіста справа може мати ніжку.
• Параоваріальна кіста зліва – частіше розвивається на лівому яєчнику, але може бути діагностована і на правому яєчнику. Може мати досить великі розміри, але їх розриви дуже рідкісні. Також можуть мати ніжку.

• Параоваріальна серозна кіста - являє собою рухливу кісту. Найчастіше така кіста має ніжку. Може протікати безсимптомно. Кіста всередині заповнена серозною рідиною. Оболонка кісти тонка, але сама кіста досить еластична та рухлива;
• Параоваріальна кіста при вагітності – не впливає на перебіг вагітності та не передається дитині у спадковість. Має невеликі розміри. Також може мати ніжку, яка при своєму перекручуванні може викликати сильний біль, що може призвести до термінової операції. Але найчастіше такий вид кісти не утворює ніжки.

За розмірами параоваріальні кісти бувають:

• Маленькі (до 2,5 см) – не мають ніжок.
• Великі (більше 5 см) – можуть формувати ніжку, яка складається зі зв'язування яєчника або маткової труби. Наявність ніжки призводить до різних ускладнень, оскільки вона може перекручуватись і сильно хворіти.

Причини

Причини розвитку пароваріальної кісти:

• запалення яєчника чи придатків матки;
• різні ендокринні захворювання (особливо гіпертиреоз);
• ранній статевий розвиток;
• досить часті переривання вагітності хірургічним шляхом (аборти);
• інфекції, що передаються статевим шляхом;
• гормональна контрацепція (безконтрольна);
• надмірна засмага в солярії або на сонці (інсоляція);
• гіпертермії (прийом гарячих ванн та прогрівання);
• вагітність;
• порушення розвитку околояєчникового придатку в ембріогенезі;
• порушення при дозріванні фолікулів у яєчниках;
• прийом деяких лікарських засобів;
• погана екологія;
• часті стреси;
• виникає після 20 років у статевозрілих жінок (у дітородний період).

Симптоми

Симптоми параоваріальної кісти залежать від її розмірів та виду.

Параоваріальні кісти малих розмірів розвиваються без явних симптомів. Симптоми параоваріальних кіст великих розмірів:

• розпираючі, тягнучі і ниючі болі в боці, внизу живота або області крижів;
• біль у правому (при розвитку кісти праворуч) або зліва (при розвитку кісти зліва) боку;
• кіста може промацуватися під час огляду;
• болі не пов'язані з овуляцією чи менструацією;
• посилення болючих відчуттів відбувається при фізичному навантаженні;
• спонтанне усунення больових відчуттів;
• дизуритичні розлади внаслідок здавлювання кишківника та сечового міхура;
• часта дефекація чи запори;
• диспанурія;
• біль при сечовипусканні;
• симптоми гострого живота (при ускладненнях);
• збільшення розмірів живота;
• порушення менструального циклу (іноді);
• зменшення чи збільшення об'єму крові при менструації;
• виділення під час місячних;
• безпліддя (рідко).

Параоваріальні кісти при вагітності можуть викликати різні ускладнення. У такому випадку потрібне термінове хірургічне втручання (у разі перекручування ніжки кісти, що призводить до сильних болючих відчуттів).

Перед вагітністю необхідно видаляти параоваріальні кісти, щоб уникнути можливих ускладнень та її зриву. Після оперативного видалення кісти необхідно пройти відновлювальну терапію. Планувати вагітність слід за деякий час після відновної терапії.

Діагностика

При появі первинних симптомів, які можуть свідчити наявність цього захворювання, а також при плануванні вагітності необхіднозаписатися на прийом до лікаря-гінеколога. Лікар проведе первинний огляд та консультацію. Параоваріальна кіста може бути діагностована при первинному огляді на дотик. Зазвичай симптоми захворювання виявляються, коли кіста досягає досить великих розмірів. Для встановлення точного діагнозу призначають:

• трансвагінальне ультразвукове дослідження органів малого тазу;
• лапароскопія;
• ехоскопія.

Лікування

Безсимптомний перебіг захворювання передбачає лише динамічний нагляд з боку лікаря. Кісти малих розмірів можуть самостійно розсмоктуватися. Лікування параоваріальних кіст (особливо при їх нагноєнні) полягає у спостереженні хірурга з подальшим видаленням кісти (енуклеація) під час оперативної лапароскопії або лапаротомії. Іноді проводять прицільну пункцію кісти з аспірацією її вмісту та введення в порожнину спирту, що призводить до облітерації її порожнини.

Після хірургічного видалення параоваріальної кісти випадок рецидиву не виникає, оскільки дана пухлинна освіта розвивається з ембріональних залишків.

Профілактика

Профілактика цього захворювання включає:

• профілактичні огляди у гінеколога;
• дотримання правил гігієни;
• захищений секс.