Нейрогенний сечовий міхур - причини та ознаки нейрогенного сечового міхура

Патологічні стани, які включаються до поняття «нейрогенний сечовий міхур», можна розділити на кілька видів:

• гіперактивний тип сечового міхура;
• та гіпоактивний (млявий).

Різновиди даного захворювання можна виділити на підставі області ураження нервової системи, через яку і виникає патологія:

• церебральний рівень;
• над крижовий;
• і безпосередньо крижовий.

Причини

Основа порушення – це неврологічні відхилення різних рівнях. Розглянемо причини виникнення цієї патології у межах її видів. Так, гіперактивна форма роботи сечового міхура як елемента сечовивідної системи провокується порушеннями нервової системи в ділянці над мостом головного мозку. Таким чином, урина не утримується у міхурі, і як тільки потрапляє до нього – відразу ж і виходить невеликими обсягами. Зворотна форма – гіпоактивна – стає наслідком поразок у сфері крижів. Результат – порушення функції скорочення сечового міхура, через що вроджений рефлекс не спрацьовує у потрібний момент, і рідина накопичується у міхурі, розтягуючи його розміри. Після цього сфінктер втрачає здатність утримувати сечу і виникає нетримання.

Розглядати нейрогенний сечовий міхур як окреме самостійне захворювання не можна, тому що цей синдром носить збірний характер і має на увазі серйозні порушення в роботі сечовивідної системи. Першопричинами розвитку цієї патології можна назвати:

• уроджені вади у дітей;
• захворювання запального характеру у головному або спинному мозку;
• хвороби ЦНС дегенеративного типу (наприклад, діабетична нейропатія, розсіяний склероз);
• пухлини елементів центральної нервової системи;
• різного роду травми.

Варто відзначити, що нейрогенні порушення в роботі сечового міхура часто зустрічаються у дітей, особливо у дівчаток. Серйозність полягає в тому, що наявність такої патології є благотворним середовищем для розвитку багатьох інших захворювань: цистит, ниркова недостатність та інші.

Симптоми

У разі гіперактивного та млявого типу перебігу захворювання описуються різні симптоми. Отже, для гіперактивного типу характерні:

• відчутна постійна напруга м'язів тазу;
• невеликі за обсягом виділення сечі за дуже частих позивах;
• у нічний час доби частота позивів збільшується;
• можливе виникнення больових відчуттів.

При млявому сечовому міхурі відсутня як нормальний акт сечовипускання, і навіть виникає і найменших позивів щодо нього. З огляду на цього розвивається так зване нетримання від переповнення. До симптомів гіпоактивного типу патології відносять:

• явне почуття наповненості міхура, але відсутність позивів;
• больові відчуття;
• під час сечовипускання струмінь постійно слабкий;
• розвиток дисфункції сфінктера сечового міхура

Патологічне стан може мати два крайніх характеру – чи нетримання сечі, чи навпаки її тривалу затримку.

Діагностика

Як і в інших випадках, обов'язковим етапом діагностики хвороби є збирання скарг та загальний огляд нефрологом. Далі призначається ряд лабораторних та апаратних досліджень:

• загальний аналіз крові та аналіз на біохімію;
• аналіз сечі;
• уретроцистографія;
• УЗД сечового міхура;
• оглядова урографія;
• відео-уродинамічні дослідження.

Лікування

Лікування даної патології обов'язково вимагає встановлення та усунення причини. Крім медикаментозного лікування основного захворювання, також здійснюється комплекс заходів щодо відновлення нормальної функції сечового міхура. У складних випадках доводиться вдаватися до катетеризації чи хірургічного втручання. При правильному та оперативному підході прогнози у лікуванні цієї хвороби сприятливі.

Профілактика

Якщо в людини виявлено схильність до розвитку цієї хвороби, то з профілактичними цілями можуть бути призначені уросептики в невеликих дозах. Також до профілактичних заходів можна віднести своєчасну боротьбу з виникаючими захворюваннями ЦНС.