Алопеція осередкова - причини та ознаки алопеції осередкової

По прогресу хвороби розрізняють такі стадії: активну (супроводжується почервонінням, набряклістю, свербінням шкіри), стаціонарну (шкірна поверхня не змінена, повна відсутність волосся) і регресуючу (спостерігається змішаний приріст безбарвного та пігментованого волосся в осередку плішивості).

Залежно від зони ураження виділяють такі форми:

• Обмежена. Зазначається одиничний чи кілька округлих районів поразки.

• Субтотальна. Характеризується відсутністю половини волосся на голові.
• Офіаз. Патологічні області локалізуються в крайовій частині зростання, виключно на потилиці або на лобово-скроневій зоні.
• Тотальна. Повне облисіння.
• Універсальна. Втрата прогресує відразу в кількох частинах тіла: на голові, тулубі, кінцівках.

На початковій стадії захворювання добре піддається терапії аж до лікування. У медицині трапляються випадки самовилікування, що спонтанно виникає тривала ремісія та рецидиви патологічного процесу.

Причини

Першопричини появи осередкової алопеції до кінця поки не вивчені. Існує кілька думок щодо механізму розвитку цієї патології серед вчених, але кожна з них має як своїх однодумців, так і супротивників.

Провокуючий вплив має сильний стрес, інфікування, що супроводжуються високою температурою тіла, фізичні ушкодження та глисти.

Поштовхом до розвитку недуги можуть стати аутоімунний збій, в результаті якого імунітет організму пошкоджує свої волосяні фолікули, і спадкова схильність.

Симптоми

Основними ознаками даного захворювання є випадання волосся на голові або інших частинах тіла, де є волосяні покриви, що нещодавно утворилися плішивості, яким властивий червоний колір. У уражених можуть бути видозміни нігтьових пластин.

Перебіг хвороби різноманітний: осередки виникають без сприятливих симптомів, оновлення волосистого покриву може відбуватися самостійно протягом кількох місяців без застосування лікування. Патологія може прийняти хронічний перебіг, а також обмежитися поодиноким випадком або відновитись знову через час.

Діагностика

Для початку лікар проводить первинний огляд і вислуховує скарги пацієнта. У ході аналізу з'ясовується давність утворення плівки та наявність уражень круглої форми. Сімейний анамнез визначає спадкову схильність до захворювання. Визначається наявність обламаного волосся в ураженій зоні, на етапі регресу можна побачити збільшення кількості безбарвних волосків.

Також проводиться огляд нігтів пацієнта.

Перед призначенням лікувальної терапії можуть здійснюватись: мікроскопічне тестування на присутність патогенних грибів, біохімічний аналіз крові, визначення рівня вмісту кортизолу та гормонів щитовидної залози у крові.

Консультації трихолога та психолога є обов'язковими.

Лікування

Протягом кількох років або місяців можливе мимовільне лікування. При перших проявах захворювання необхідно обов'язково звернутися до дерматологу чи трихологу.

При цій недузі проводиться наступне зовнішнє лікування: неспецифічні дратівливі засоби, що стимулюють кровотік, імуномодулятори, судинорозширюючі препарати.

Виробляють введення глюкокортикостероїдів усередину ураженої ділянки.

Застосовують загальнозміцнюючі медикаменти (полівітаміни, судинні ліки) та немедикаментозне лікування (фотохіміотерапія, стимуляція зростання фолікулів у районі плішивості).

У деяких випадках потрібна консультація психолога, щоб допомогти хворому подолати незадоволеність своїм зовнішнім виглядом.

Профілактика

Необхідно правильно доглядати волосистий покрив і шкіру. У профілактику входять такі заходи: Виключити використання фена, миття проводити якісними засобами за температури 35 градусів.

Дотримуватися правильного раціону харчування, який повинен включати продукти, багаті вітамінами і вуглеводами. Вживати продукти із вмістом білків. Виключити із раціону надмірно солодку чи жирну їжу, консерванти, копченості та алкогольну продукцію.

Уникати неврозів та важких емоційних подій.

При початкових проявах облисіння проконсультуватись із профільним фахівцем.