Сечокам'яна хвороба - причини, симптоми та лікування уролітіазу

Сечокам'яна хвороба може виникнути у будь-якої людини. Захворювання діагностується у чоловіків та жінок будь-якого віку. До групи особливого ризику найчастіше потрапляють представники сильної половини людства віком від 30 до 50 років. Як правило, патологія має односторонній характер. Камені в обох нирках виявляються лише у третині випадків.

Джерела патологічного стану

Сечокам'яна хвороба вважається однією з найстаріших недуг нашої планети. Перші згадки про подібне захворювання зустрічаються у старовинних манускриптах Єгипту та Греції. Знаменитий філософ та лікар Гіппократ описував методи боротьби з печінковими кольками і навіть заклав основи хірургічного лікування патології. Однак, незважаючи на вивченість уролітіазу, виявити точне джерело проблем поки що не вдалося.

Ми, лікарі клініки «Ніармедік» на Боткінському, виділяємо наступні фактори, що збільшують ризик утворення камнеподібних новоутворень:

• незбалансований раціон (причиною сечокам'яної хвороби нерідко виступає надлишок у повсякденному меню однотипних продуктів, наприклад, м'яса – уратне каміння – або молока – кальцієві утворення);
• схильність до різних сечостатевих інфекцій (патогенні мікроорганізми провокують появу ядер преципітації, які згодом оточуються конкрементами);
• супутні патології ендокринного чи генетичного характеру (такі хвороби, як цукровий діабет, подагра, спричиняють підвищення концентрації солі в організмі);
• аномалії, що супроводжуються застоєм сечі (травми спинного мозку, онкологічні пухлини, спадкові аномалії розвитку призводять до негативних змін у роботі сечостатевої системи).

Потрібно згадати і про зовнішні (екзогенні) джерела сечокам'яної хвороби. Імовірність отримати уролітіаз зростає при нестачі ультрафіолету, недоотриманні вітаміну Д з їжі, частому зневодненні організму. Багато фахівців відзначають тісний зв'язок між утворенням конкрементів та способом життя. Недостатня рухливість та відсутність фізичних навантажень – перший крок до появи проблем зі здоров'ям.

Симптоматика уролітіазу

Безсимптомність ранніх стадій недуги створює безліч проблем хворим та лікарям. Виявити патологію на перших етапах утворення каміння практично неможливо (виняток становлять планові огляди із застосуванням комплексної апаратної діагностики). Запідозрити сечокам'яну хворобу можна тільки після того, як конкременти збільшуються до великих розмірів або зрушуються, порушуючи функціонування нирок та утруднюючи відтік сечі.

Основним проявом захворювання стає больовий синдром. Неприємні відчуття бувають гострими (раптова закупорка проток) або ниючими, переймоподібними (при неповному блокуванні просвіту). Найчастіше дискомфорт локалізується у лівому чи правому боці (іноді поширюється на поперек, ділянку мошонки, лобка). Нерідко перебіг патології супроводжується появою крові у сечі. Таке явище пов'язане із травмуванням стінок сечових каналів рухами каменів.

До описаних симптомів слід додати загальні ознаки запального процесу. Сечокам'яна хвороба викликає стійке підвищення температури тіла, головний біль, нудоту, зниження апетиту, невмотивовану слабкість, блювання.

Діагностичні процедури

Уролітіаз – досить небезпечне захворювання. При несвоєчасному чи неадекватному лікуванні такий патологічний стан викликає гідронефроз, гостру ниркову недостатність, хронічний гіпертрофічний цистит, уросепсис, піонефроз. Тому за перших підозр на появу недуги необхідно звертатися за допомогою до досвідчених фахівців медичних закладів.

Виявленням та терапією сечокам'яної хвороби займається уролог та нефролог. Насамперед лікар оглядає хворого, збирає анамнез і проводить пальпацію (побиття) локації больових відчуттів. Наступним кроком стають лабораторні дослідження. У зразках крові та сечі фіксують підвищення ШОЕ, зсув лейкоцитарної формули, наявність та концентрацію еритроцитів, солей.

Підтвердити чи спростувати початковий діагноз можна за допомогою апаратних методів обстеження:

• комп'ютерна томографія дозволяє визначити точне розташування конкрементів, їх густину, структуру;
• ультразвукове дослідження ефективне виявлення каменів розмірів від 5 мм і від;
• рентгенографія з контрастом (екскреторна урографія визначає наявність затору у сечових шляхах).

Хороші результати показує динамічна сцинтиграфія. Такий метод базується на реакції організму під час введення радіоактивної речовини.

Лікування сечокам'яної хвороби

Вибір способу терапевтичного впливу залежить від розмірів новоутворень та тяжкості перебігу захворювання. Насамперед лікарі знімають больовий синдром. Муки хворого при закупорці каналів дуже сильні, тому призначаються протизапальні нестероїдні препарати, що мають знеболюючий ефект.

Консервативне лікування зводиться до корекції порушення обміну речовин. Для цього хворому призначаються дієтотерапія (відмова від спиртних напоїв, максимальне обмеження кількості солі та спецій), суворий контроль водно-сольового балансу (доросла людина має випивати не менше 1,5-2 літрів негазованої води на добу), лікувальна фізкультура, фізіотерапія.

Важливо знати, що при уролітіазі заборонено терапію антибіотиками. Оптимальним рішенням на лікування невеликих новоутворень вважається розчинення. Для цього підвищується водневий показник (pH) до значень вище 7, сеча стає слаболужною, і конкремент розсмоктується. Ще одним неінвазивним методом є дія ультразвуком. Ударно-хвильова літотрипсія здатна руйнувати каміння до 2 сантиметрів у діаметрі.

Якщо описані способи з якихось причин є неефективними, то призначається хірургічне лікування. На сьогоднішній день найбільшого поширення набули такі види оперативного впливу на конкременти:

• лапароскопія (видалення новоутворень через невеликі розрізи спеціальним інструментом);
• порожнинна операція (класичне розсічення тканин та вилучення каменів);
• уретеролітотрипсія (застосування лазера, пневматичного обладнання);
• пієлолітотрипсія (розсіювання кристалів солей у балії нирки).

Ефективні профілактичні заходи

Поява конкрементів залежить від багатьох різних чинників. Запобігти патологічному стану можна, але для цього необхідно дотримуватись рекомендацій, спрямованих на підтримку загального здоров'я організму. Знизити ризик сечокам'яної хвороби можна, контролюючи масу тіла, дотримуючись правильного харчового та водно-сольового режимів, своєчасно лікуючи інфекції сечостатевої системи. Не зайвими будуть відмова від шкідливих звичок (куріння, зловживання алкоголем) та ведення активного способу життя (заняття спортом, фізичні навантаження, звичка багато ходити).