Гіпертрихоз - причини та ознаки гіпертрихозу

Існують класифікації цієї недуги. Так, відхилення ділять на типи:

• вроджений чи набутий пушковий;
• вроджений чи набутий обмежений;
• попереково-хрестовий;
• невоїдний;
• симптоматичний;
• ятрогенний.

Також розрізняють:

• місцевий гіпертрихоз – волосся росте на певній ділянці);
• загальний - тотальне оволосіння всього тіла, в основному успадковане відхилення (коли зародкове волосся не заміщається як в нормі на пушкові, а продовжує рости, іноді досягаючи 10 см в довжину).

Причини

Причини хвороби зазвичай криються в спадкових змінах, в процесі яких змінюється структура епітеліальних клітин, що видозмінюються епідермальні. До трансформації можуть призвести неправильне перебіг вагітності, інфікування, що виникли у першому триместрі. Це визначає мутацію гена.

Найбільш поширеною вважається генетично успадкована категорія. Інноваційні дослідження доводять, що симптоматика виявляється у процесі пробудження волосяних фолікулів. Існують випадки, коли підвищена волохатість виникає за кілька років до появи онкології. Прояв дефекту може бути зумовлений прийомом медикаментів із категорії пеніцилінів, цефалоспоринів, псораленових, кортикостероїдів, які провокують патологію у формі побічної дії.

Симптоми

Недуга проявляє себе від народження, має пізнавану клінічну картину: поява волосяного покриву в зонах, не схильних до волохатості.

У жінок вада прогресує на обличчі, грудях, кінцівках, статевих органах. У чоловіків спостерігається надмірне зростання на спині та плечах.

Недуг супроводжується неврологічними ознаками: слабкість у ногах, втрата сприйнятливості. Надмірне зростання волосся може поширитися на брови.

Діагностика

Для правильної постановки діагнозу слід насамперед усунути гормональне походження патології та гірсутизм. Крім огляду у дерматолога, потрібні професійні консультації гінеколога та ендокринолога. Обов'язковою у визначенні діагнозу є біохімічний аналіз крові.

Внаслідок усіх досліджень розробляється індивідуальна лікувальна методика, яка має здійснюватися своєчасно. Фахівець проводить персональний огляд і детально визначити анамнез патології. Інструментальних методів діагностики не потрібно.

Лікування

Щоб вилікувати дефект, необхідно з'ясувати та усунути його причину. При збої роботи залоз внутрішньої секреції слід проводити терапію в ендокринолога. Вроджена форма не виліковна. Якщо гормональні зміни не виявлені, у такому разі лікування має бути спрямоване на порятунок від зайвої волохатості. Самостійне видалення волосся неприпустимо, так як це призводить до їх посиленого зростання.

Сучасним ефективним способом терапії є електрична епіляція. Залежно від сприйнятливості пацієнта до цієї процедури за один сеанс може піти від одного пучка волосся до кількох десятків. Процедури повторюються до усунення волосяного покриву. При підвищеній чутливості пацієнта застосовують місцеву анестезію. Також волосяний покрив знебарвлюють за допомогою препаратів, до складу яких входить перекис водню.

Профілактика

Профілактичні дії мають бути ще в період виношування дитини, коли плід тільки формується. Мати дитини не повинна під час вагітності піднімати тяжкості, вживати алкоголь та нікотин. Потрібно часто перебувати на свіжому повітрі та спостерігатись у досвідченого лікаря. Дуже ретельно слід підходити до прийому медикаментозних засобів під час виношування плода.

Профілактика включає регулярне обстеження в ендокринолога і в міру необхідності проходження досліджень і здачу аналізів. Пацієнтам з цим діагнозом протипоказані хімічні та механічні подразнення шкіри. Крім того, варто уникати масажні процедури, парафінові маски та всілякі методи пілінгу шкіри. Також слід убезпечити себе від використання поживних засобів.

При перших ознаках недуги важливо вчасно звернутися до фахівця.