Дислексія - причини та ознаки дислексії

За загальним проявам розрізняють літературну та вербальну дислексію. Перший вид хвороби пов'язаний зі складнощами у сприйнятті букв, а другий, зі складнощами у сприйнятті слів.

Залежно від порушених функцій виділяють такі категорії порушення читання:

• Фонематична дислексія. Виникає внаслідок недорозвинення фонематичного сприйняття, аналізу та синтезу.

• Семантична дислексія. Характеризується порушенням розуміння смислового значення прочитаної інформації. При цьому механічно дитина відтворює інформацію правильно, але не здатна викласти смислове значення тексту чи речення.
• Аграматична дислексія. Виникає внаслідок системного недорозвинення мови, морфологічних та функціональних узагальнень.
• Оптична дислексія. Супроводжується складнощами у сприйнятті зовні схожих букв, окремо розміщених у тексті.
• Меністична дислексія. Дитині важко сприймати, яка буква відповідає певному звуку.

Причини

• Головну роль виникненні хвороби грають нейробіологічні причини. Дослідники виявили, що у дітей з цим діагнозом конкретні ділянки мозку (задня частина лівої скроневої звивини) менш функціональні, ніж у здорових дітей. У пацієнтів спостерігається також низька щільність мозкової тканини в задній частині середньої скроневої звивини зліва.
• Генетична схильність: мутація гена DCDC2 шостої хромосоми впливає на формування нейронів у певних мозкових ділянках, що сприяє виникненню хвороби.
• Нестача навичок засвоєння прочитаної інформації та самостійних занять у дошкільному віці, що сприяє недостатньому формуванню сигналів між нервовими клітинами у центрі мовлення головного мозку.
• Виникнення дислексії внаслідок ушкоджень голови.

Симптоми дислексії

• У усній вимові спостерігаються дефекти відтворення звуків, обмежений запас слів, неточне розуміння значення та неправильне вживання слів, відсутність розгорнутих речень.
• Спостерігається відгадування відтворення прочитаного, пропуск букв. Темп дуже повільний, читання за буквами або складами.
• Дислексія є незалежним порушенням, не пов'язаним із пам'яттю та розумовим розвитком. Загальні навчальні здібності не страждають.

Діагностика

Діагностувати захворювання досить складно.

• Логопедичне обстеження. Полягає у визначенні розвитку мовлення, письма та читання. Фахівець вивчає життєвий анамнез розвитку дитини, особливості формування мови, стан мовного апарату, моторику, успішність учня серед однолітків.
• Аналіз усного мовлення. Полягає в оцінці вимови звуків, фонематичного формування, розвитку складової структури слова, лексико-граматичних засобів мови, складності мови.
• Аналіз листа. Характеризується виконанням завдань на списування інформації, лист на слух та самостійний лист. У процесі читання аналізується темп та правильність відтворення інформації, спосіб читання, розуміння тексту.
• Функціональна МРТ, ПЕТ – обстеження мозку. Полягає у визначенні щільності мозкової тканини у лівій скроневій частині головного мозку.
• Додаткова консультація невролога із виконанням ЕЕГ, ЕхоЕГ, офтальмолога з виконанням офтальмологічних тестових завдань.
• Можлива додаткова консультація психолога.

Лікування дислексії

Стандартна система логопедичних занять з корекції дислексії полягає в роботі над усіма порушеннями мовлення та немовними процесами. Систематичні заняття з дитиною мають проводитися як батьками, і досвідченими логопедами. Під час коригування дитина вчиться пов'язувати відтворені звуки з літерами, при цьому застосовується візуалізація матеріалів. На ранніх стадіях дислексія успішно піддається корекції. Також з дитиною має займатися кваліфікований психолог.

Профілактика

Важливо дотримуватись наступних принципів:

• Вчити дитину сприймати прочитану інформацію на слух із ранніх років. Батьки мають багато читати дитині літератури, що підходить за віком.
• З ранніх років батьки повинні вчити дитину першим навичкам читання. Це може відбуватися у вигляді ігор з візуалізацією навчальних матеріалів.
• Своєчасне визначення перших симптомів патології та звернення до фахівця.
• Чим раніше будуть виявлені перші симптоми, тим ефективнішим і швидшим буде результат від корекції.

Через те, що дислексія є спадковою патологією, то запобігти її (за наявності генетичних змін) неможливо. Але за умови терпимого та відповідального підходу до дитини, результати дислексії можуть бути незначними.