Заїкуватість - причини та ознаки заїкуватості

Заїкуватості бувають декількох видів залежно від етіології захворювання:

• Логоневроз чи невротичне заїкуватість, коли відзначається яскраво виражені неврологічні порушення. Відхилень у функціонуванні головного мозку при логоневрозі немає. Мова розвивається нормально, без порушень.
• Органічне чи неврозоподібне заїкуватість є наслідком неврологічних порушень. І тут на ЭЭГ виявляються відхилення у роботі мозку. Неврозоподібне заїкуватість супроводжується порушенням моторики та артикуляції мови. Може супроводжуватися нервовими тиками, судомністю мови та порушенням рухів.

Причини

Причини розвитку заїкуватості залежить від форми захворювання.

Причини неврозоподібних заїкувань:

• спадковість;
• захворювання, спричинені енцефалопатіями;
• внутрішньоутробні та родові травми;
• тяжкий перебіг вагітності;
• хвороби протягом першого року життя;
• інфекційні захворювання.

Причини логоневрозів:

• сильні стреси;
• перевтома;
• переляк чи страх (одномоментний);
• низький емоційний розвиток;
• прискорена мова (тахілалія);
• психічні порушення (ущемлення);
• наслідування дорослим;
• примусове переучування шульг у правшів.

Симптоми

Існують загальні симптоми, характерні для всіх видів захворювання:

• порушення мови: повторення звуків, складів та слів;
• розтягнення вимови звуків, складів, котрий іноді слів цілком;
• напруга мови;
• виникнення відчуття «задихання» під час вимови;
• укорочений подих у спокої та під час вимови;
• зупинка чи блокування мови;
• уникнення спілкування;
• напруга м'язів шиї та обличчя;
• страх вимовляти певні букви, мови чи слова аж до німоти;
• при спілкуванні засмучений вигляд.

Діагностика

Діагностика заїкуватості досить проста, оскільки порушення мови легко виявити. Але досить складно визначити деякі симптоми заїкуватості на слух.

Діагностика дітей дозволяє оцінити можливість розвитку заїкуватості у майбутньому. Для цього дітям пропоную пройти низку тестів. Упродовж тривалого часу за дітьми спостерігають фахівці.

Для того щоб діагностувати заїкуватість, необхідна наявність наступних ознак:

• порушення плавності та ритмічності мови;
• складність вимови чи запинка промови;
• наявність гримас і тику при вимові, як спроба впоратися із заїканням.

Якщо всі ці ознаки спостерігаються протягом 3-х місяців, то діагностується заїкуватість та призначається консультація у логопеда та невролога. Також, щоб унеможливити неврологію, призначають такі дослідження: МРТ-діагностику, реоенцефалографію, ЕЕГ головного мозку.

Лікування

Лікування заїкуватості залежить від виду захворювання.

Лікування невротичного захворювання повною мірою залежить від сучасної діагностики. Для лікування цього заїкуватості застосовуються такі методи:

• психотерапевтичні методи: гіпнотичні, поведінкові та далі;
• відвідування логопеда (колективна та ігрова психотерапія для дітей);
• медикаментозне лікування (усунення порушень психіки);
• акупунктура.

Лікування логоневрозів:

• поведінкова терапія (подолання страху мови за коштами казкотерапії, арттерапії тощо);
• медикаментозне лікування (усунення страху спілкування);
• заняття з логопедом.

Профілактика

Щоб запобігти розвитку заїкуватості, слід дотримуватися наступних правил:

• режим дня;
• повноцінне харчування;
• відпочинок на свіжому повітрі;
• уникнення перевантажень нервової системи;
• помірне інформаційне навантаження;
• достатнє спілкування.