Якими бувають порушення мови

Дизартрія – це нечленороздільність мови, нечітка вимова слів, що виникає внаслідок порушення іннервації мовного апарату. При дизартрії страждають вироблені звуки і слова за допомогою язика, глотки, зубів та щік, за координацію рухів яких відповідає головний мозок.

Дисграфія – це певне порушення письма за нормального розвитку інтелекту. Захворювання супроводжується порушенням за фонетичним принципом, що призводить до специфічних помилок, які спотворюють звуковий склад слова.

Дислалія – це порушення відтворення звуків у пацієнтів із нормальним слухом та збереженою іннервацією артикуляційного апарату. Недуга характеризується відсутністю звуків, заміною, змішаннями, спотвореннями під час вимови.

Дислексія – це хвороба неврологічної природи, що супроводжується неможливістю розпізнавати слова, здійснювати декодування, освоювати навички правопису, у своїй загальні навчальні здібності не порушені. Дислексія проявляється на початковій стадії навчання у школі чи дошкільному возрасте. Діти з таким діагнозом відстають від своїх ровесників у читанні та письмі, проте розумові відхилення у них не спостерігаються.

Затримка мовного розвитку – це відставання у розвитку промови від норми. Більшість дітей з діагнозом ЗРР є порушення роботи підкіркових структур мозку.

Заїкуватість - одне з найскладніших порушень мови, що характеризується розладом її нормального ритму, повтореннями окремих складів чи звуків, мимовільними зупинками.

Заїкуватість в дітей віком – стан, у якому відбувається порушення мовних показників: ритму, темпу, плавності промови.

Картавість або дислалія – це патологія звуковимови при нормальному слуху та збереження іннервації апарату артикуляції.

Порушення голосу – група захворювань, котрим характерна повна чи часткова відсутність фонації.

Загальне недорозвинення мови (ОНР) - це пухлинне утворення доброякісної природи. Має круглу форму, всередині складається з часточок, а зовні покрита капсулою.

Ринолалія (палатолалія, гугнявість) - стан, що характеризується дефектом вимови звуків.

Тахілалія – форма одного з порушень мовлення, що полягає у швидкому (патологічному) темпі, без супроводу фонетичних, граматичних та лексичних збоїв.

Фонетико-фонематичне недорозвинення (ФФН) – розлад мовлення, що з формуванням в дитини інших мовних порушень, що з дефектами вимови і сприйняття. Найчастіше діагностується у дітей дошкільного віку (від 5 до 7 років).

Шепелявість - це такий розлад мови, яке характеризується неправильним вимовою шиплячих звуків і свистячих звуків при збереженні граматичного ладу, словникового запасу та безпеки розуміння мови.