Діагностика алергії

Складність алергічної діагностики полягає у виявленні первинних провокаторів захворювання. По-перше, факторів, що викликають алергію у людини, величезна кількість. По-друге, існує ймовірність появи перехресної алергії, при якій підвищену реакцію викликатиме не сам алерген, а речовина, схожа з ним за хімічною будовою. По-третє, можливе помилкове прийняття симптомів гострих вірусних інфекцій через прояви алергії. Щоб підтвердити чи спростувати наявність алергії, потрібно провести ретельне обстеження ендокринної, імунної, травної та лімфатичної систем організму.

Якщо ознак наявності хронічних інфекцій та порушень з боку обміну речовин немає, варто робити аналізи на алергію.

Види алергії:

• Шкірна. Характеризується утворенням алергодерматозу і супроводжується свербежем, висипом, печінням, сухістю шкіри, пухирями та набряклістю;
• Медикаментозна. Найчастіше розвивається через застосування антибіотиків, місцевих знеболювальних чи протизапальних (нестероїдних) препаратів;
• Харчова. Виникає як реакція у відповідь на харчовий подразник. Ознаки дуже різноманітні: від нудоти та мігрені до набряку Квіке та анафілактичного шоку;
• Інфекційна. Утворюється у зв'язку з контактом організму з умовнопатогенними або непатогенними мікробами. Симптоми: бронхоспазми та бульбашки на слизових та шкірі;
• Респіраторні. Виявляється через присутніх у повітрі антигенів та характеризується активним чханням, кон'юнктивітом та хронічним нежитем з бронхітом;
• Інсектна. Основний подразник – комахи. Реакція у відповідь на них починається при укусах або вдиханні частинок продуктів їх життєдіяльності.

Процес проведення процедури

Точний діагноз лікар може поставити лише після великого обстеження. Воно складається з наступних етапів:

1. Збір анамнезу (розпитування пацієнта);
2. Проби на алергію: шкірні та нашкірні;
3. Тести: елімінаційні та провокаційні;
4. Лабораторні методи (бактеріологічні та цитологічні мазки, а також дослідження крові на алергію та визначення рівня IgE у ній).

Інформативність усіх досліджень

Аплікаційні (нашкірні) тести проводяться з метою розпізнавання алергічного захворювання шкіри (наприклад, екземи, дерматиту та інших). Внутрішньошкірні роблять для визначення ступеня чутливості організму до антигенів грибкової природи та мікробів. Скарифікаційні тести необхідні для виявлення подразнення на пилок (часто проводяться при підозрі на бронхіальну астму або набряк Квінке).

Профілактика

• Використання будинку очищувачів повітря, спеціальних пилососів.
• Застосування засобів боротьби з мікрокліщами.
• Періодична заміна чи чистка подушок, матраців, ковдр.
• Дотримання правил гігієни та дотримання гіпоалергенної дієти.

Показання

Симптоми, що сигналізують про необхідність діагностики:

• Довгий і непрохідний нежить;
• напади чхання;
• Сльозотеча, почервоніння очей;
• Сверблячка і печіння в носі;
• Утруднене дихання, задишка;
• Набряклість;
• Висипання на шкірних покривах.

Протипоказання

Ускладнення під час проведення досліджень виявлення алергії бувають рідко. Однак вони все ж таки можуть проявлятися в надто виражених реакціях на різні реактиви, що використовуються для діагностики.

Стандартні протипоказання:

• період загострення безпосередньо алергічного захворювання;
• Вагітність;
• Наявність захворювань серцевої та ендокринної систем, нирок та печінки;
• Перенесена раніше анафілаксія;
• Вікова категорія віком до п'яти років.

Ціни та клініки

Отримати точний діагноз та конкретні рекомендації щодо лікування бажано у професійного фахівця в галузі алергології. Вибрати його ви зможете на сайті