Відвучаємо дитину від рук

Психологи та педіатри впевнені, що до восьми-дев'яти місяців бути у тісному контакті з мамою – природна потреба дитини. Адже ще недавно він перебував у неї в животику, постійно відчував її тепло і биття серця, тому самотність завжди лякає і засмучує немовля.

Саме в перший рік життя у малюка формується зв'язок з навколишнім світом, і почуття спокою та захищеності допоможе йому з легкістю подолати цей ступінь розвитку. І якщо у другому півріччі батьки навчаться відрізняти життєві потреби від миттєвих забаганок, то незабаром дитина сама буде прагнути пізнавати все навколо за допомогою повзання та перших кроків.

Поважні причини взяти на руки

1. Хвороба. Не змушуйте малюка зазнавати ще більших страждань під час лікування. Відкладіть усі свої справи та проводьте з ним максимальну кількість часу. Спокій від свідомості того, що мама поряд, допоможе швидше заснути та прискорить процес одужання.
2. Дискомфорт. Дитина іноді вередує через дискомфорт від незручного одягу, жорсткого матраца або почуття перегрівання або замерзання. Уважний огляд допоможе виявити попрілість від підгузника, холодні руки, спітнілу спину або передавлені шкарпетками ноги.
3. Переляк. Звичні для дорослих звуки навколишнього світу можуть спричинити переляк у малюка. У цьому випадку негайно візьміть його на руки і постарайтеся заспокоїти чи відволікти. Адже тактильний контакт – найкращий спосіб подарувати почуття захищеності та комфорту.
4. Нудьга. Маленькі діти не можуть довго займатися однією справою. І навіть улюблена іграшка чи книжка через деякий час набридають і викликають роздратування. Щоб звернути увагу, не обов'язково мати цілий арсенал розваг. Спробуйте зацікавити малюка сонячним зайчиком, паперовим літаком або іншим новим предметом.

Психологи виділяють кілька ситуацій, коли, всупереч думкам та обставинам, слід почекати з відученням від рук.

1. Родичі та знайомі запевняють, що дитина виросте розпещеною. Сучасна система виховання значно відрізняється від тієї, що застосовувалася кілька десятиліть тому, коли будь-яка поступка вважалася непробачною педагогічною помилкою. Останні спостереження доводять, що діти, які отримали достатньо обіймів і ласки в грудному віці, виростають слухнянішими, спокійнішими і впевненішими в собі.

2. У мами не вистачає сил на дитину та домашні справи. У цьому випадку буде розумніше розподілити домашні обов'язки між членами сім'ї. Не соромтеся попросити допомоги у родичів або скористатись послугами няні. Дуже корисно кілька разів на тиждень зустрічатися з подругами поза домом. За ці кілька годин мами встигають скучити за своїм малюком і після повернення із задоволенням виявляють турботу і ласку.

3. Дитина досить підросла, але, як і раніше, слабка, сором'язлива або трохи відстає від однолітків. Такі малюки потребують особливої турботи, і цього віку можна переламати ситуацію або, навпаки, посилити проблеми. Для того щоб дитячий організм швидше зміцнів, слід розвивати дитину фізично та розумово. Робіть щоденний масаж, вправи на фітболі, навчайте потішки та розповідайте казки. Разом з педіатром розробіть систему загартовування та суворо дотримуйтесь її правил.

Після дев'яти місяців дитину потрібно поступово привчати до самостійності. При цьому слід прислухатися до материнської інтуїції, щоб зрозуміти, коли можна наполягти на своєму, а коли негайно відреагувати на плач.

Хорошим початком буде гра в хованки, коли мама ховається спочатку у тій самій кімнаті, а потім у сусідній. Тож малюк зрозуміє, що навіть коли батьків не видно, вони знаходяться недалеко і при необхідності швидко прийдуть на допомогу.

Тримаючи дитину на руках, нахиляйтеся з нею так, щоб вона могла самостійно взяти іграшку або помацати великий предмет. Під час повзання і перших кроків розміщуйте цікаві речі в межах досяжності, спонукаючи малюка вивчати навколишній світ.

Забезпечте дитину різноманітними розвагами. Придбайте конструктор з великими деталями, килимок, що розвиває, іграшки, що вимовляють кілька фраз. Дівчаток здатна захопити лялька з довгим волоссям і безліччю одягу та шпильок.

Коли мама зайнята роботою на кухні, дитина може бути поруч. Усадіть його на стільчик для годування і надійно закріпіть. Запропонуйте йому малювати, ліпити із пластиліну, грати дрібними іграшками і при цьому спілкуйтеся з ним і стежте за його діями.

Для того, щоб не виникало проблем із засинанням, дотримуйтесь режиму дня, провітрюйте кімнату, гуляйте на свіжому повітрі. Припиняйте заколисування поступово. Спочатку укладайте малюка поряд і обіймайте його під час розповідання казки, а за кілька місяців спробуйте відправити відразу в ліжечко або манеж. Якщо дитина вередує, не наполягайте. Краще повторіть спробу пізніше.

Пам'ятайте, що діти ростуть швидко, і скоро ви будете із задоволенням згадувати час, коли карапуз просився на ручки.