Дитяча агресiя. Причини у ранньому віці

Причини дитячої агресії

Найчастіше агресивне поведінка викликають взаємовідносини між однолітками у дитсадку, школі, дворі тощо. буд. Пік прояви агресії посідає 12-17 роки життя. Це якраз період гормонального сплеску від статевого дозрівання, коли хлопці та дівчата перетворюються на чоловіків та жінок. Їм важливо самоствердитися у своєму оточенні, прагнучи до лідерства, і отримувати похвалу і схвалення від вагомих людей у їхньому житті, зокрема батьків, але визнання серед друзів у цьому віці все ж таки лідирує. Звичайно, часто не все бажане виконується. Причин безліч: особисті комплекси та страхи, брак фінансів, погана компанія та інші. У результаті зароджується невдоволення собою, що відбувається і цілого Всесвіту, яке в юнацтві протікає особливо гостро і проявляється у формі істерик та агресії.

Але буває і так, що батьки, здебільшого несвідомо, змалку агресивно налаштовують дитину по відношенню до всього навколишнього і подій, що відбуваються. Наприклад, малюк після приходу з дитсадка засмучений, адже його товариш не поділився своїми новими солдатиками. Багато батьків скажуть своїй дитині: «Не чіпай чужих іграшок! У тебе є краще і красивіше - з ними і грай, а з тим хлопчиком теж не поділися, якщо він такий жадібний!» А запропонувати дитині піти на компроміс, спробувати домовитись з другом запропонує далеко не кожен тато чи мама.

Турбота та увага

У тих випадках, коли улюблене чадо раптом виявляє злість, багато батьків починають думати, що це їхня провина, адже вони не приділяють достатньої уваги своїй дитині. Таке припущення не позбавлене істини. Однак психологи уточнюють, що зустрічаються дві крайності у вихованні, і в обох однаковий негативний результат.

• Усім'ї порядних батьків дитина завжди на першому місці, всі родичі живуть тільки заради її благополуччя. У результаті син чи дочка сприймають підвищену увагу та задоволення будь-яких його примх як належне. Відповідного відношення він прагне і від однолітків, вчителів, вихователів, і, не отримуючи цього, починає висловлювати невдоволення, образи, агресію.
• В іншому випадку батьки, навпаки, не приділяють належної уваги своїй дитині: не цікавляться її справами, нікуди з нею не ходять, не надають особливого значення її успіхам та невдачам. Вони проводять практично весь день на роботі, сильно втомлюються, зайняті собою тощо, причому часто зайнятість надумана. І тут агресія у дитячому віці – спроба привернути увагу. Виразити свої потреби у звичайній проханні дитина не може, в результаті переживає образу всередині себе і від надуманої безвиході пускається у скандали.

Як спілкуватися з агресивною дитиною?

Щоб налагодити взаємини зі своїм чадом, найкраще відразу записатися на прийом до психолога, адже навчитися самостійно контролювати агресію підлітка досить непросто, але розмовляти без взаємних образ і підвищеного тону цілком реально.

1. Не дозволяйте собі розмовляти з коханою дитиною грубим тоном, кричати на неї чи дратівливо підвищувати голос. Стримуйте себе, говоріть впевнено та спокійно, але відверто. Якщо вас щось сильно виводить із рівноваги, скажіть йому: «Я починаю відчувати приплив злості та можу наговорити тобі зайвого. Я дуже люблю тебе, тож не хочу допустити цього. Зараз я відійду, трохи вгамуюся, а потім ми зможемо продовжити розмову». Найчастіше виявити таку стриманість непросто, але кожна нова спроба дасть позитивний результат.
2. Крім банальних набридливих розпитувань про те, як ваша дитина поїла і сходила до школи, ділитесь з нею своїми новинами, але краще не побутовими. Намагайтеся розповідати про своє ставлення до навколишнього світу, переживання, базікати про життя спільних знайомих, щоб викликати у вашому синочку або доньці реакцію у відповідь. Запитуйте щось конкретне, уникайте абстрактних і однозначних питань, щоб дитина відчула ваше щире занепокоєння його життям.
3. Не здумайте з кимось порівнювати своє чадо або обговорювати його помилки у розмові з іншими людьми у його присутності. Діти, особливо підліткового віку, без того постійно зіставляють себе з ким-небудь, прагнуть бути на когось схожими, хочуть бути найкращими. Програш у таких порівняннях для них дуже трагічний. Також негативну реакцію батьки можуть отримати від дитини, яка дізналася, що її проблеми відомі стороннім людям.
4. Коли ви горите бажанням повчити свою дитину розуму, посилаючись на життєвий досвід, - спробуйте це зробити в максимально короткі терміни, доступно і в жартівливій формі. В свідомому віці спокійно вислуховувати ваші моралі ніхто не буде. Хорошу ідею, правильний спосіб вирішити ситуацію треба не нав'язувати, а як би ненароком «підкинути», щоб дитина вважала, що це саме її усвідомлене рішення.
5. Намагайтеся неухильно виконувати обіцяне, але не карайте дитину за помилки. Тільки в такому випадку, хоч і не відразу, ви зможете заслужити на довіру. Ваше чадо потрібно навчити розуміти, що в невдачах та помилкових діях немає нічого поганого (все одно минуле змінити неможливо), про них слід говорити, а поступово навчитися не робити їх.
6. Намагайтеся підтримувати всі способи самовираження дитини, якщо вони не завдають шкоди здоров'ю та оточуючим. Волосся рожевого кольору, неформальний одяг мають місце, адже такі експерименти мають оборотний характер.
7. Якщо всі ці способи все ж таки неефективні, дитина продовжать поводитися агресивно, то консультація психолога або психотерапевта вкрай необхідна.

Що кажуть найкращі лікарі-психологи

Конфлікти між батьками та дітьми здебільшого виникають через те, що люди не намагаються навчитися правильному спілкуванню один з одним. Нині дітям та підліткам розповідають про правила статевого виховання, але це слід їх навчати й етиці сімейного життя. Також є гостра нестача «Батьківських шкіл». Багато сучасних батьків не розуміють, як спілкуватися зі своїми дітьми в різному віковому періоді, які у них інтереси, пріоритети і т. д. Набагато простіше купити дитині ноутбук для її зайнятості, ніж виділити пару годин часу та провести її спільно у прогулянці чи спорті.

Схожа проблема взаємовідносин серед подружніх пар. Спільне проживання та проведення часу в багатьох сім'ях зациклюються на низинних побутових потребах «поїсти/поспати/подивитися серіал/пограти в комп'ютерні ігри». Люди практично не спілкуються між собою, бо їх поглинає віртуальний мир та побут. Звідси і бере початок ланцюжок багатьох проблем як окремої сім'ї, так цілого суспільства.

Вчіться розуміти один одного, і тоді у вашому житті буде лише позитив!