Гайморит симптоми, ускладнення та лікування. Медичний блог

Синуси

Всього в черепі людини є 4 пари навколоносових пазух (синусів): гайморові, лобові, клиноподібні та ґратчасті. Щодо їх призначення в сучасній медицині не існує єдиної думки, проте прийнято вважати, що їхня роль полягає в наступному:

• зменшення маси черепа;
• забезпечення протиударного «буфера» за різних травм;
• зігрівання та зволоження вдихуваного повітря та захист чутливих зон (очні яблука, коріння зубів) від температурних коливань;
• крім того, є своєрідними звуковими резонаторами, формуючи індивідуальне звучання голосу людини.

Захворювання, пов'язані з розвитком запального процесу у придаткових синусах, називаються синуситами, одним із видів яких є гайморит.

Гайморові пазухи

Гайморові пазухи – це парні порожнини, які є підрядними пазухами носа, знаходяться з обох боків від нього та займають майже всю площу верхньощелепної кістки, з чим, до речі, пов'язана й інша назва гаймориту – верхньощелепний синусит.

У нормальному стані гайморові пазухи, як і інші синуси, заповнені повітрям. На внутрішній стінці кожної з них є вузький отвір (висновне співустя), що з'єднує синус із порожниною носа. Завдяки цьому отвору в пазуху з порожнини носа проникає повітря, з яким можуть доставлятися і хвороботворні мікроорганізми.

З нижнього боку вони дуже близько схожі на коріння верхніх задніх зубів і іноді бувають відокремлені від них лише тонкою слизовою оболонкою. У зв'язку з цим будь-яке запалення у цих зубах може легко поширюватися і область гайморової пазухи.

Зсередини кожна порожнина вистилається слизовою оболонкою, в якій, власне, і починається розвиток запального процесу при гострому гаймориті. У разі прогресування хвороби і переходу її в хронічну стадію в процес поступово починають залучатися вже більш глибокі шари: підслизова основа, а потім і кісткова тканина стінок пазухи.

Як виникає гайморит

Зазвичай гайморит виникає на тлі недолікованого нежитю як ускладнення при грипі чи інших інфекційних захворюваннях. Другою за поширеністю причиною є запальний процес в області коріння чотирьох верхніх задніх зубів.

Проникаючи в гайморову пазуху через порожнину носа чи зі струмом крові, інфекція бактеріальної чи вірусної природи викликає у ній запалення, у результаті якого розвивається набряк слизової. Через набряк закривається отвір, що з'єднує синус із порожниною носа, припиняється відтік вмісту та вентиляція. В результаті на тлі інфекції, що розвивається, в пазусі накопичується гній і мікробні токсини, які пошкоджують слизову оболонку. У міру ослаблення імунної системи гострий гайморит прогресує та поступово переходить у хронічну стадію.

Симптоми гаймориту

При гострому гаймориті до симптомів нежиті, що затягнувся, приєднуються біль і почуття здавлювання в зоні ураженої пазухи, чола і носа, які помітно посилюються при опусканні голови, натисканні. Один із класичних симптомів цього захворювання – гострий або тягнучий головний біль при закладеності носа. Біль може охоплювати вилицю, область чола, іноді скроню, може поширюватися на половину обличчя або всю його поверхню. Нерідко гайморит проявляється гострим зубним болем, що посилюється при жуванні, з відповідного боку верхньої щелепи. Виділення з носа стають більш в'язкими і каламутними, з домішкою гною, у голосі з'являється гугнявість. Можуть спостерігатись часті напади кашлю. Знижується нюх та здатність до сприйняття смаку їжі.

Гострий гайморит також нерідко супроводжується підвищенням температури тіла, стомлюваністю, слабкістю, порушенням сну та апетиту, а також світлобоязню, сльозотечею, припухлістю в ділянці повік або щік.

Ускладнення гаймориту

У разі пізно розпочатого чи неправильно призначеного лікування гаймориту з'являється високий ризик розвитку тяжких ускладнень.

Оскільки гайморові пазухи розташовані в безпосередній близькості до очей і оболонок головного мозку, існує ймовірність поширення запального процесу на ці області. У ряді випадків інфекція з ураженої пазухи переходить на очницю, що наповнюють її тканини та оболонки очного яблука, наслідком чого можуть бути періостит очної ямки, флегмона та абсцес очної ямки, різке падіння зору, аж до сліпоти.

Також при гострому гайморит існує небезпека розвитку невриту трійчастого нерва, гілки якого проходять поблизу гайморових пазух. Це може відбуватися як наслідок поширення інфекції на нерв, або внаслідок здавлювання його набряклими тканинами.

На щастя, подібні ускладнення трапляються досить рідко. Найчастіше хронічний гайморит починає виступати в ролі постійного джерела інфекції, що призводить до частих рецидивів запальних захворювань ЛОР-органів, зубів та ін.

Лікування гаймориту

Треба сказати, що гайморит – це захворювання, яке дуже рідко відбувається самостійно. Своєчасне ж звернення до лікаря-отоларинголога в даній ситуації дозволить швидко позбутися неприємних симптомів недуги і дозволить уникнути її важких та небезпечних ускладнень.

Як правило, лікування гаймориту зазвичай здійснюється у наступних напрямках:

Знешкодження хвороботворної мікрофлори за допомогою антибактеріальних препаратів (антибіотиків) за гнійної форми захворювання.

Для усунення набряку слизової оболонки та забезпечення нормального відтоку вмісту пазух призначаються місцеві препарати, що мають судинозвужувальні властивості (нафтизин, санорин, назол та ін.).

Промивання носа за допомогою фізіологічного розчину, препаратів морської води (Аквамаріс, Марімер), відварами протизапальних трав або простої кип'яченої води.

Очищення пазух від гнійного вмісту:

• промивання методом переміщення рідини (зозуля);
• метод накладання синус-катетера ЯМІК, який створює негативний тиск у порожнині носа та відкачує вміст синусів через природні отвори (співустя);
• пункція (прокол), що здійснюється за допомогою малотравматичної голки, через яку потім відводиться гнійний вміст та вводиться лікарський засіб (іноді такий прокол проводиться у діагностичних цілях).

Крім того, до плану лікування обов'язково включається лікарська терапія з метою зменшення алергічних проявів та підвищення імунітету.