Як визначити та лікувати сифіліс?

Джерелом зараження сифілісом є бактерія Treponema pallidum. Це мікроорганізм сімейства трепонем. Він викликає ураження слизової оболонки, шкірних покривів, внутрішніх органів та кісток. Заразитися можна статевим шляхом або через контакт з рідинами інфікованого тіла.

• Сексуальний контакт. Мікроорганізм проникає через будь-які, навіть дуже маленькі ушкодження слизової оболонки статевих органів, ротової порожнини або прямої кишки.
• Передача через предмети побуту. Це рідкісні випадки, оскільки бліда трепонема не може довго виживати поза організмом носія. При дії високих температур (понад 50 градусів) або спиртових, мильних розчинів швидко гине.
• Переливання крові або трансплантація органів. На сьогоднішній день такий варіант передачі практично виключено. Донорів перевіряють на всі інфекційні хвороби, включаючи венеричні.
• Зараження дитини в утробі матері. Також можливий варіант інфікування через грудне молоко або під час пологів (при проходженні пологових шляхів).

До загальних симптомів захворювання відносять склераденіт, шанкер під шкірою, висипання, ураження мигдаликів, геніталій.

При виявленні у себе подібних ознак захворювання необхідно терміново звернутися за допомогою до профільних фахівців. Якщо венеролог не розпочне лікування вчасно, то можуть з'явитися гуми в кістках, порушення нервової та судинної системи, і як наслідок цього смерть.

Перед вибором терапії слід правильно визначити тип хвороби. Діагностика сифілісу складається з кількох клінічних та лабораторних досліджень.

• Анамнез. Хворого опитують щодо скарг. З'ясовується характер статевих зв'язків та наявність подібних хвороб у партнера.
• Фізичний огляд. Венеролог візуально оглядає шкірні покриви, поверхні області дітородних органів й ануса. Проводиться пальпація лімфовузлів.
• Дослідження аналізів крові та вогнищ запалення. Для того щоб підтвердити наявність або відсутність типових форм трепонеми використовують темнопольну мікроскопію, макроскопічний тест, пряму реакцію імунофлюоресценції та інші дослідження.
• Підтвердження різних стадій та ускладнень недуги. Якщо з'являються ознаки вторинного або третинного сифілісу, використовують рентгенографію (перевіряють аорту, кістки грудини, черепа, суглоби на наявність змін), сурдологічне та офтальмологічне обстеження (зміна у функціональності зорового, слухового каналу).

Лікування захворювання краще розпочинати на ранніх стадіях. На сьогоднішній день ефективність боротьби з бактеріями Treponema наближається до 100%-го показника.

• Фармакотерапія. Після проведення всіх необхідних процедур лікар призначає комплекс лікарських засобів, що пригнічують на інфекцію. Популярні у застосуванні антибіотики, йод та препарати вісмуту. До поширених засобів відносять "Цефотаксим", "Ретарпен", "Біцилін", "Роваміцин", "Цефобід" та інші пеніцилінові групи.
• Неспецифічна терапія. При визначенні пізніх, прихованих чи заразних форм застосовують різні додаткові види на хворобу. Наприклад, піротерапію (посилення теплопродукції), імунотерапію (біологічні стимулятори), опромінення ультрафіолетом. Для посилення ефекту застосовують ванни з димексидом, мазі на основі ртуті, гепарину, присипки з тальком.

Важливо пам'ятати, що інфекція добре піддається лікуванню. Не треба соромитися звертатися до медичних закладів. Зробити це можна анонімно. Не зайвим буде дотримання правил особистої гігієни та виконання профілактичних заходів після статевого акту. Наприклад, протирання органів ваткою, змоченою у сольовому розчині.