Способи лікування та діагностики пахвинної грижі.

Клініка пахвинної грижі може розвиватися по-різному. В одних випадках вона проявляється раптово, в інших набуває затяжного характеру.

Симптоматика випинання така:

• поява малої пухлини в паху;
• постійні чи епізодичні болі внизу живота;
• закрепи, метеоризми;
• затримка або збільшена частота сечовипускання;
• різі в уретрі;
• незручності під час ходьби.

Слід негайно звернутися до медичного закладу з появою нудоти, блювання, різкого підвищення температури, невідходження газів. Ці ознаки можуть говорити про початок апендициту або утиску грижі.

Діагностувати захворювання зазвичай не становить особливих труднощів. Перше, що має зробити хірург, це провести пальпацію та опитування хворого. При фізичному огляді пухлину можна побачити неозброєним оком. При цьому проводиться оцінка розмірів випинання та можливість вправлення без операції.

Для підтвердження початкового діагнозу проводять:

• іригоскопію (Рентген товстої кишки). Для цього потрібно повністю очистити кишечник, за 6 – 7 днів виключити з раціону будь-які страви, що сприяють рясному газоутворенню. Дозволяється харчуватися невеликими порціями вареного чи пареного м'яса;
• герніографію (Обстеження очеревини). Для вивчення грижі вводиться контрастна речовина, що добре видно при рентгенологічному методі;
• ультразвукове дослідження. Для уточнення розташування джерела користуються УЗД органів мошонки, малого тазу та сечового міхура;
• цистоскопію. Процедура проводиться шляхом введення в сечовий міхур цистоскоп через сечовипускальний канал.

Провівши всі необхідні дослідження, лікар може відсіяти лімфаденіт, варикоцеле та гідроцеле, що мають схожу симптоматику.

Основний причиною виникнення патології вважають вплив високого внутрішньочеревного тиску У цьому утворюється дефект пахового каналу. До групи ризику належать люди, які мають:

• надмірна вага;
• тривалий кашель (курці);
• розлади шлунково-кишкового тракту (закрепи).

Також збільшує ймовірність виникнення хвороби часте підняття тяжкості, різке чхання, внаслідок нападів алергії або вагітність.

Лікування грижі може бути лише одне – хірургічне втручання. Ефективної фармакотерапії немає. Зазвичай лікар призначає планову операцію по відсіканню грижового мішка та підшивання сітки, що зміцнює. Види герніопластики розрізняються за способом доступу до ураженої ділянки.

• Ендоскопічний – через невеликі проколи за допомогою спеціальних інструментів.
• Обтураційний – через шкірний розріз 3 – 5 сантиметрів.
• Ліхтенштейну - через надріз в 10 - 11 см.

Після проведення операції рецидиви вкрай рідкісні (не більше 4%) відновлення працездатності відбувається за кілька тижнів.

Уникнути виникнення або повторного прояву недуги можна виконувати прості вправи щодо зміцнення м'язів живота. Ідеально для цього підійдуть заняття гімнастикою чи йогою. Також не зайвим буде організувати правильне, збалансоване харчування, відмовитися від шкідливих звичок, які згубно впливають на стан здоров'я (нікотин, алкоголь), скинути вагу та уникати появи умов підвищення тиску в черевній порожнині (кашель, непрохідність калових мас).