Необхідність відвідування дитячого садка дитиною

Навіщо віддавати дитину до дитячого садка

Буде віддано дитину до дитячого садка чи ні – вирішують лише батьки, ретельно зваживши всі «за» та «проти». Про необхідність відвідувати цю установу вже багато років говорять освітяни. Але перш ніж зупинитися на тому чи іншому закладі, поспілкуйтеся з батьками діток, які туди вже ходять, познайомтеся із програмою навчання, обговоріть із завідувачем якість харчування, обслуговування. Найбільш вірним варіантом стане приватний дитячий садок, але і тут необхідно дізнатися про наявність підводного каміння. Отже, що ж дає дитячий садок дитині:

1. Вміння адаптуватися у колективі

Ви можете щодня ходити на ігровий майданчик, записати малюк у розвивалку, спортивні секції, але цього все одно недостатньо. Адже малюк постійно відчуватиме батьківську близькість і підтримку. У садочку дитина вчиться самостійно вирішувати проблеми, налагоджувати комунікації не лише з дітьми, а й з дорослими (персонал установи), будувати відносини в ігрових моментах, відстоювати свою позицію, бути самостійною одиницею, а не мамин синочком. Навички спілкування з вихователями знадобляться малюкові вже у дорослому житті, коли доведеться вести розмову зі сторонніми людьми.

Для кожної дитини довгий час авторитетна лише батьківська думка. Але завдяки досвіду, отриманому в дитячому садку, він зможе з легкістю порозумітися зі шкільним учителем, зрозуміє, що його слід слухати і іноді навіть йому підкорятися.

2. Інтелектуальний та фізичний розвиток

Достаток інформації в інтернеті, посібників на полицях книгарень надає чудову можливість повноцінно розвивати малюка самостійно. Але все ж таки більшість батьків обмежуються знайомством з літерами, цифрами, різноманітністю кольорів, геометричних форм. Чи достатньо навчити малюка рахувати і читати? Звісно ж ні!

У дитячому садку дитину навчать різноманітним колективним іграм, емоційному висловленню власних емоцій, ліплення, конструювання, малювання, мистецтва орігамі та багато іншого. Маля буде:

• робити аплікації, вироби на свято рідним;
• брати участь у театралізованих виставах;
• танцювати, співати на музичних заняттях;
• робити зарядку на фізкультурі;
• спілкуватися з психологом, дефектологом та логопедом, якщо є така необхідність;
• розвивати мову, логічні, інтелектуальні, комунікативні, розумові, рухові, творчі здібності.

Деякі державні установи та більшість приватних включають у програму заняття однією або двома іноземними мовами, хореографію, загальнорозвиваючі сучасні методики (наприклад, Монтессорі). У їхньому арсеналі є дитячий басейн, обладнаний спортивний зал із необхідним інвентарем.

У російську дошкільна освіта входять методики Л. А. Венгера «Розвиток», Т. Н. Доронової «Райдуга», В. І. Логінової «Дитинство», Л. А. Парамонової «Витоки», Г. Г. Григор'євої «Крихіття» та багато інших, а також навчальні комплекси екологічного виховання, художньо-естетичного, пізнавательно-мовного зміцнення їхнього здоров'я.

Помічено, що найзатятіші мовчуни в колективі однолітків починають базікати, тихоні – активніше відстоювати свої інтереси, забіяки вчаться не конфліктувати, а доброзичливо грати. У дітей зникає страх перед навколишнім світом. Вони стають комунікабельнішими, відкритими. Починається соціалізація маленької людини.

У стінах будинку дуже слухняні дітки не завжди хочуть займатися. Колективні ж вправи набагато цікавіше для всіх, у тому числі і для найвідчайдушніших пустунів. Приємним бонусом для батьків стають святкові ранки, на яких вони зможуть помилуватися виступом сина, і щоденний обов'язковий денний сон (Не всіх дітей легко укласти в домашнє ліжко). Важливо і ставлення до їжі у саду: якщо перед мамою малюк виборює, відмовляється їсти, то з вихователем цей номер не пройде, і звичайна котлета з пюре миттю зникають з тарілки.

Поширені помилки батьків

Небажання дитини ходити в дитячий садок більшість батьків списують на психологічну незрілість малюка, особливості його ніжної натури, некомпетентність «злого» персоналу тощо. У цьому випадку мама любить повторювати, що її малеча просто «несадиківська» дитина. Звісно, трапляються й такі дітки, та їх одиниці. Відомі й варіанти із профнепридатними вихователями. Однак більшість проблем починаються вдома і викликані вони помилками, яких припускаються батьки. Отже, поговоримо про батьківських промахах:

1. Мама «зникає». По-старому в більшості садів практикують стрімкий догляд дорослої дитини. Криче малюка тримає вихователь, а батько швидко тікає, щоб малюк до нього не вирвався. Так, потім дитина заспокоюється та йде грати з дітьми. Але що відбувається у голові у маленького створіння? А там поселяються страх і страх, біль і почуття неминучості, відчуття, що його покинули і він не потрібен. Наступного разу малюк або охопить маму і його доведеться «відривати», або з гіркою покірністю попрямує до групи. Обидва варіанти неприпустимі.

Не треба залишати насильно малютку. Спробуйте домовитись із ним. У крайньому випадку затримайтеся на деякий час у групі. Дитина повинна сама вас відпустити, погодитися на розлуку.

2. Клин клином. Деякі батьки залишають малюка відразу до обіду або навіть на цілий день, вважаючи, що в будь-якому випадку дитина заспокоїться і швидше звикне до нового життя. Психологи категорично не рекомендують так чинити. Процес адаптації повинен проходити поступово, починаючи з 1-2 години і доходячи до цілого дня у міру звикання дитини.

3. Нервові збори. Іноді хочеться поспати вранці зайву годинку, і, як наслідок, ми бігом, нервуючи збираємось на роботу. Батьки, запам'ятайте: діти не вміють так швидко пристосовуватися до обставин, як дорослі люди Якщо ви бажаєте вести дорогою усміхненого малюка, а не зареваного нехочуху - починайте збиратися вчасно.

Про особливості адаптації до дитячого садка я розповім у наступній статті.