Рак та алергія, роль алергії в лікуванні раку

Сучасні праці алергологів видають, на перший погляд, парадоксальні гіпотези, ніби алергії набагато рідше потрапляють до списків хворих на онкологію. Тепер вченим поставлено найважливіше завдання зрозуміти причини цього взаємозв'язку. Ймовірно, що розгадка цієї таємниці допоможе створити ідеальну зброю проти двох ворогів людства одночасно.

Різні дослідження дали вченим привід вважати, що алергія та рак можуть мати якийсь взаємозв'язок. Але яку? За фактом, пухлини зароджуються зі своїх клітин організму, у яких стався генетичний збій. Імунітет людини не чинить опору на новоутворення, ігноруючи їх, оскільки вони є чужорідними йому. У випадку алергії відбувається все навпаки — імунна відповідь досить агресивна навіть у тому випадку, якщо збудники алергії не становлять явної небезпеки. Але чому причина таких різних поведінкових реакцій організму?

І астма, і ракова пухлина - це захворювання, що виникають при контакті особливостей генетики індивіда із зовнішніми факторами. У різних людей реакція на ті самі шкідливі чинники довкілля може відрізнятися, що зрештою може призвести до розвитку серйозного захворювання. В умовах негативних впливів на організм головну роль відіграють гени, здатні знешкодити агресивні речовини, які можуть пошкодити генокод та призвести до розвитку раку чи алергії.

На клітинному рівні

Науковці з НДІ онкології Сибірського відділення РАМН провели аналіз даних про діяльність про Т-клітин регуляторів, здійснюють контроль над поведінкою Т-лімфоцитів.

Розрізняють два типи Т-лімфоцитів хелперів, що мають індивідуальне призначення. Т-хелпери 1 в основному дають поштовх до розвитку імунної клітинної імунної відповіді, активуючи при цьому Т-кілери, що знищують ворожий мікроорганізм або пухлинні клітини. Т-хелпери 2 сприяють виробленню спеціальних антитіл - захисту організму від бактерій, що знаходяться в крові та позаклітинному просторі, активують В-лімфоцити, запускаючи та розвиток алергічної реакції.

При цьому Т-регуляторні клітини підтримують рівновагу між активністю Т-хелперів 1-го та 2-го типів. Вивчаючи вміст цих клітин в організмі алергіків та онкохворих, вчені виявили дивовижну закономірність. Наприклад, при атопії Т-регулятори виконували своє призначення в повному обсязі, результатом чого відбувався дисбаланс Т-хелперів 1-го типу на користь 2-го. При цьому у хворих з діагностованим раком легень спостерігалося збільшення Т-регуляторів, пов'язане з негативним прогнозом. Дослідження принципів роботи даних клітин при онкологічній патології та атопії у майбутньому призведе до створення принципово нових способів профілактики та терапії захворювань.

Одночасно вчені-медики з центру фізіології, патофізіології та імунології Медичного університету Відня займалися впливом на клітини злоякісних новоутворень. За продукцію імуноглобуліну Е несуть відповідальність Т-хелпери 2-го типу, і він вважається основним посередником реакцій на збудників алергії. На прикладі дослідів було виявлено його сильну дію на окремі види ракових пухлин у разі зростання гіперчутливості до алергенів. Вчені зуміли зробити деяку подобу вакцини, яка дала позитивний ефект під час випробування на гризунах. Практичне застосування довело, що насильницька провокація алергії може припинити розвиток онкології. Однак поки що і дослідники, і лікарі-алергологи, і лікарі-онкологи вважають цей результат не остаточним.

На сьогодні, ймовірно, головним завданням, яке належить вирішити алергологам-імунологам, є виготовлення по-справжньому ефективних ліків, які не мають побічної дії на організм людини у формі гострої алергічної реакції. У подальших дослідженнях планується впливати на залучені до алергічного процесу Т-клітини.

Хоча думки дослідників сходяться в тому, що між раком та алергією існує зворотний зв'язок, вони не поспішають оголошувати алергію панацеєю від раку. Оскільки за реакцію імунітету на алерген того чи іншого типу у відповіді не єдиний ген, а цілий набір генів, ученим належить провести безліч досліджень для їхнього пошуку.