Чи потрібно лікувати уреаплазмоз – види інфекції, симптоми, наслідки

Уреаплазмоз поділяють на 3 типи інфекції:

1. уреаплазма уреалітікум (Ureaplasma urealyticum);
2. уреаплазма парвум (Ureaplasma parvum);
3. уреаплазма спеціас (Ureaplasma species).

Раніше ці інфекції відносили до строго венеричних, які потребують 100% лікування. Гінеколог, уролог чи дерматовенеролог казали «шукайте третього», що спричиняло конфлікти і скандали в парах і сім'ях. Потім прийшло нове розуміння та ставлення до цих інфекцій – зараз їх відносять до групи умовно-патогенної флори.

У певний період існувала думка, що лікувати уреаплазмоз не потрібно – у ньому немає нічого страшного і з ним можна жити.

Насправді...

Істина якраз перебуває посередині. Справа в тому, що якщо у чоловіка був статевий контакт, а у жінки є уреаплазма в активній формі, то відповідно він може інфікуватися, що і призведе до запалення сечостатевої системи. Такі самі наслідки можуть бути у жінки.

• Якщо чоловік чи жінка довгий час не живуть статевим життям – ймовірність інфікування виключена, але на тлі сильного переохолодження, гормонального дисбалансу, запалення у них періодично можуть бути виявлені уреаплазми.
• Це пов'язано з тим, що у деяких людей бактерії присутні в організмі від народження, але в такій малій кількості, що стандартна діагностика у нормальному стані їх не виявляє.

Нині ставлення до інфекції таке: в нормі у сечостатевих шляхах реаплазмозу бути не повинно, а в результатах аналізів – «не виявлено». Моя думка, як і багатьох лікарів, що практикують, що якщо у самого пацієнта або у його статевого партнера є скарги урологічного характеру, і хоча б у одного з них виявлений уреаплазмоз, то його потрібно обов'язково пролікувати.

Уреаплазмоз потрібно сприймати, як маркер неблагополуччя в сечостатевій системі: виявили, отже, були неблагополучні контакти або є хронічне запалення.

Альтернативна точка зору

На заході уреаплазмоз не лікують – вважають, що це не потрібне. Дійсно, якщо у вас і партнера немає симптоматики, виявлено поодиноку бактерію в невеликій кількості, а всі інші показники в нормі, то лікування призначати не обов'язково, але такі випадки поодинокі. Тому що в основному до нас приходять вже з проявами хвороби і сказати на прийомі, що не треба лікувати уреаплазму, оскільки це умовно-патогенна мікрофлора – не зовсім коректно та професійно. Ми лікуємо не аналізи, а конкретну людину з її проблемою.

Якщо збудник виявлено, є скарги, але інших факторів запалення лікарі не знаходять, звичайно, потрібно проводити лікування уреаплазмової інфекції.

Життєвий цикл та ознаки та уреаплазмозу

Діагностика методом ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції) дозволяє точно ідентифікувати збудника, а бактеріологічний посів на уреаплазмоз дає лікарю необхідну інформацію для підбору препаратів згідно з чутливістю бактерії до антибіотиків у конкретному кожному випадку.

Інкубаційний період у середньому становить від 2 до 3 тижнів до 1,5 3 місяців. Якщо у пацієнта ослаблений імунітет внаслідок стресу, фізичної чи психологічної напруги на тлі зловживання алкоголем, нікотином, наркотиками, він може скорочуватися.

І, навпаки, проміжок від моменту інфікування до клінічного прояву хвороби збільшуватиметься при прийомі препаратів антибактеріальної, протизапальної терапії. В результаті через ті ж 3-5 тижнів виявити уреаплазмоз не вийде, але він виявиться через 3-4 місяці. Або навіть у самого пацієнта аналіз наявність бактерії не покаже, але дасть позитивний результат у статевого партнера після незахищеного контакту.

При практично безсимптомному перебігу уреаплазмоз все ж таки можна запідозрити за такими ознаками:

• дискомфорт та мізерні виділення;
• почервоніння слизових оболонок зовнішніх статевих органів;
• неприємний чи незвичайний запах.

Ділянки ураження ідентичні іншим інфекціям. У чоловіків: сечівник, передміхурова залоза, насіннєві бульбашки, яєчка. У жінок: уретра, сечовий міхур, піхва, шийка матки, процес може йти в матку, маткові труби та яєчники.

Уреаплазмоз: лікувати чи не лікувати

Інфекція добре піддається лікуванню, якщо це не запущений процес. Досить короткого курсу антибіотиків у таблетках чи ін'єкціях – тут уже вибір пацієнта чи лікаря щодо ситуації. Уреаплазмоз хронічного характеру вимагає антибактеріальної терапії у складі комплексного лікування стану, з яким звернувся пацієнт.

У чоловіків:

• уретропростатит – запальний процес сечостатевої системи;
• орхіт (запалення яєчка);
• епідідімоорхіт (запалення придатка яєчка).

У жінок:

• кольпіт або вагініт (запалення слизової оболонки піхви);
• цервіцит (запальні зміни слизової оболонки каналу шийки матки);
• сальпінгоофорит (патологічний процес у маткових трубах та яєчниках).

Профілактика: довготривала та екстрена

Головна профілактика – уникати випадкових зв'язків, обов'язково користуватися презервативами. А якщо незахищений контакт все ж таки стався, не потрібно чекати 2-3 тижні, поки пройде інкубаційний період. Відразу зверніться до гінеколога чи уролога для проведення короткострокової профілактики інфекцій, що передаються при статевому контакті!

Призначення антибіотиків та імуномодуляторів у малих дозах дозволяє за 1-3 дні (залежно від терміну після контакту) мінімальними зусиллями усунути ризик розвитку хвороби. Не в кожному подібному випадку відбувається зараження, але якщо мікродози збудника потрапили в організм, мінімальне лікування дозволяє подолати уреаплазмоз в зачатку.

Плюси короткострокової профілактики

1. Мінімальне хімічне навантаження на організм – наслідки тривалого прийому антибіотиків відсутні.
2. У разі незахищеного статевого акту інфікований не передасть уреаплазмоз свого постійного партнера, убезпечить його.

Наслідки нелікування

Саме уреаплазмоз – причина та фактор, що впливає на розвиток запального процесу. Ми часто виявляємо інфекцію:

• у подружніх пар, коли порушується питання про безпліддя;
• у чоловіків, які звернулися щодо лікування загострення, а потім хронічного простатиту;
• при еректильній дисфункції, передчасному сім'явипорскуванні;
• у жінок часто знаходять на фоні гормонального дисбалансу.

Не можна говорити, що всі біди від уреаплазмозу, але його присутність вимагає підключення профільного антибіотика, щоб у процесі комплексної терапії та усунення симптомів впливати і на неї.