Синдром відмінника та його вплив на психічне здоров'я

Синдром відмінника виявляється у нав'язливому прагненні бути першим у будь-якій справі. Такі діти не дають собі права на помилку та не вміють відрізняти головне від другорядного. Їх можна дізнатися за характерними рисами:

• болюче сприйняття будь-якої критики та зауважень;
• відчуття дискомфорту під час похвали іншої дитини;
• апатія та замкнутість у разі невдачі;
• зайва самовпевненість після похвали;
• почуття глибокої образи за непомічену справу;
• недостатнє спілкування з оточуючими дітьми;
• здатність зробити дурний чи відчайдушний вчинок заради найвищого бала.

Маленьким перфекціоністам властивий феномен «зворотного результату», коли дитина отримує незадовільну оцінку через неможливість продовжувати роботу після легкої помилки чи помилки.

Вся енергія дітей із синдромом відмінника спрямовано отримання відмінної оцінки. За виконання домашніх завдань вони керуються власними стандартами і думають, що лише бездоганна робота може вважатися виконаною. Через витрати часу та зусиль на ідеальне штудування другорядних дрібниць діти втрачають уміння концентруватися на головній дії.

Звичка зазубривати інформацію перешкоджає розвитку творчого та абстрактного мислення, а страх помилитися заважає насолодитися самим процесом роботи. Багато цікавих завдань відкидаються відмінником через припущення, що він не зможе виконати все ідеально. Тому згодом коло його можливостей значно звужується.

Дітям із такою психологічною особливістю властиво відчувати постійну напругу: чи все я зробив? Це почуття не дає їм розслабитися під час відпочинку та заважає заснути вночі. А перед іспитом або важливою контрольною роботою вони, незважаючи на глибокі знання предмета, можуть розхвилюватися до блювання, підвищення температури або падіння тиску.

Проблема спілкування з однолітками — характерна риса маленьких перфекціоністів. По-перше, вони не мають часу на прості ігри та дружні бесіди. А по-друге, високі вимоги вони висувають не лише до себе, а й до оточуючих. Через це їх дратують багато дрібних недоліків інших дітей, особливо пов'язані з лінню, незібраністю, непунктуальністю.

Рекомендації батькам

Коли дитина вступає до школи, її життя повністю змінюється. Щоб допомогти першокласнику адаптуватися, обговорюйте з малюком усі його проблеми та особисті перемоги. У розмовах приділяйте багато уваги друзям, вчительці, позакласному життю. Більше розпитуйте про знання чи незрозумілі моменти, ніж про оцінки.

Дайте зрозуміти дитині, що ваше ставлення до неї не змінилося. Найчастіше хвалите його за вчинки, не пов'язані з навчанням, за його риси характеру, за допомогу товаришам. Він повинен розуміти, що батьківське кохання не пов'язане з успіхами чи невдачами, і ви щасливі від того, що маєте такого сина/дочка.

Деякі батьки сприймають оцінку, як щось найбільш цінне у шкільному житті, та передають таке бачення дитині. В результаті він боїться розчарувати вчителя та маму з татом низькими балами і дуже хвилюється при відповідях біля дошки чи під час письмової роботи.

Слід розуміти, що неможливо досягти ідеальних знань у всіх науках. Тому поспостерігайте, які домашні завдання малюк робить із задоволенням, та заохочуйте додаткову роботу в цій галузі. Інші предмети нічого не винні запускатися, а й мають бути виконаними ідеально. Залиште дитині час на відпочинок.

Сформуйте правильне ставлення помилок. Не варто обурюватися і злитися побачивши низькі бали. Повірте, ваш малюк і без цього досить засмутився. Краще втішіть і пестите малюка. Якщо справа в браку розуміння предмета - позаймайтеся додатково, а при друкарській помилці або помилці - посмійтеся над безглуздістю відповіді і розкажіть схожі забавні випадки з вашого дитинства.

Вчіть малюка відпочивати, розслаблятися та перемикати увагу. Ці корисні якості стануть у нагоді йому як для навчання, так і надалі для роботи. До того ж для дитячого організму дуже шкідливе багатогодинне сидіння за столом. Запишіть його в спортивну або танцювальну секцію, виходьте з ним на прогулянки в парк, на ковзанку, в розважальні комплекси.

Зверніть увагу на спілкування дитини з однолітками. Це дуже важлива частина його життя, і проґавивши щось зараз, важко буде знайомитися, спілкуватися та налагоджувати контакти у зрілому віці. Запрошуйте друзів дитини в гості, дозволяйте їй гуляти у дворі, купуйте м'ячі, ключки з шайбами, ракетки з воланчиками, роликові ковзани, щоб діти на вулиці не сиділи на лавці, а грали в рухливі ігри.