Порушення контролю у дітей

Прояв порушення контролю у дітей та його причини

Синдром епізодичного порушення контролю у дітей виявляється у спалахах гніву. Маля починає поводитися нетипово злісно, тупотіючи, намагаючись ударити, кусаючись, кажучи матюки, почуті ним від дорослих. Ці напади не є запланованими або контрольованими, часто супроводжуються втратою пам'яті, втомою і вираженим почуттям провини. При цьому самі напади здебільшого тривають недовго, близько двох хвилин і менше.

Найчастіше нападам гніву піддаються діти до чотирьох років. Якщо напади порушення контролю в дітей віком тривають недовго, це нормальне явище, яке з часом затихає. При цьому не варто розцінювати напади гніву як спробу привернути увагу, і тим більше як спробу образити оточуючих або завдати їм шкоди. Справа в тому, що гнів є типовою і цілком природною реакцією дитини на ті чи інші ситуації, що вимагають від неї певної нервової напруги. Коли малюк стикається з випробуванням і не може одразу його подолати, він злиться. Також він сердиться, коли намагається висловити свою самостійність. Консультація лікаря-невролога та обстеження, що проводяться, підтверджують абсолютно нормальну роботу головного мозку, який піддається епізодичним порушенням контролю.

Наступні фактори посилюють подібні емоційні розрядки:

• втома;
• особливості характеру та темпераменту;
• напружена обстановка в сім'ї та оточенні;
• молодий вік.

Крім того, порушення контролю у дітей, які страждають на аутизм, – це звичне явище.

Ще одна проблема, яка посилює спалахи гніву – це так званий синдром дефіциту уваги у поєднанні з гіперактивністю. При цьому розладі людина схильна робити необдумані вчинки, вона має певні складнощі з концентрацією уваги.

Вирішення проблеми епізодів порушення контролю у дітей

В основі вирішення цієї проблеми лежить пошук причини її виникнення. Чому ваше чадо злиться найчастіше? Вирішивши це питання, ви зможете локалізувати той фактор, який викликає найбурхливішу реакцію. Самі ж напади варто просто ігнорувати, проте після їх подолання варто обговорити з дитиною ситуацію.

Не можна дозволяти маленькій людині думати, ніби вона хвора або з нею щось не так. Через відсутність контролю багато дітей страждають відчуттям провини. Це не можна заохочувати і більше розвивати. З малюком треба спокійно і доброзичливо поговорити (але не заспокоюючи його, тому що це завадить його концентрації на самому змісті розмови) про те, що викликає його гнів. Треба пояснити, як можна висловити своє незадоволення менш деструктивним чином. За напади гніву не можна лаяти і не можна соромити. У більшості випадків це невелика проблема, яка потребує уваги. Зрозуміло, розмови допомагають тільки в тому випадку, якщо дитина вже досить доросла і розвинена для того, щоб розуміти, що їй говорять. У випадках порушення контролю у дітей ігнорування їх поведінки – єдиний спосіб, який допоможе впоратися з цією проблемою.

Найчастіше малюк напади гніву просто переростає. Але якщо з часом вони тільки посилюються і набувають нетипових симптомів, варто записатися на прийом до лікаря-невропатолога. Лікар визначить стан пацієнта, проведе ЕЕГ, докладний аналіз того, що викликає напади гніву. Тим не менш, найчастіше дитина медичної допомоги не потребує.

З іншого боку є потреба у виховних заходах. Самі батьки мають бути прикладів для дитини, їм варто вчити її правильно виплескувати гнів (але не придушувати), а також хвалити за те, що злість вичерпалася. Це стимулює покращення загальної картини. Важливо також, щоб батьки визнавали право маленької людини відчувати гнів у відповідь ті чи інші зовнішні подразники. Проблема над самих емоціях, які є цілком нормальної реакцією, а тому, як вони виявляються. Навчивши його правильно виявляти свої емоції, батькам вдасться позбавитися його неконтрольованих нападів і поліпшити його стан в цілому. Згодом малюк навчиться успішно справлятися зі своїми емоціями самостійно.